ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ
Галицьке князівство на заході межувало з Перемишльським, на півночі із Звенигородським, на сході з Теребовельським.
Місто Галич, як показують археологічні дослідження, існувало в кінці IX — на початку X ст., але вперше його назва згадана у Печорському патерику при описі подій 1098 р.
Центр Галича знаходився на високій горі на місці сучасного с. Крилоса; він був укріплений двома рядами валів і ровів. Тут збудовано княжий двір, соборну церкву Успіння Богородиці та інші храми. На південь і захід від замку простягалося підгороддя, а в дальших околицях ряд укріплених дворищ і монастирів, від яких залишилися руїни або назви урочищ.З галицьких князів першим згадується Іван Василько- вич, який помер у Галичі 1141 р. Володимирко Володарович
План княжого Галича (за Л. Чачковським)
зробив Галич столицею свого князівства. Пізніше тут правили Ярослав Осмомисл, його син Володимир, деякий час Роман Мстиславич, Володимир і Роман Ігоровичі, боярин Володислав, який “вокняжився” в Галичі; угорські королевичі Коломан і Андрій, Мстислав Мстиславич, Михайло Всеволодович. За Галич велася тривала боротьба між різними претендентами, і галицький замок часто знаходився в облозі. Данило декілька разів добував і втрачав Галич, врешті оволодів ним постійно 1238 р. Під час походу Батия 1241 р. Галич був поруйнований і втратив значення столиці на користь Володимира і
Знахідки XII-XIII ст. з літописного Василева
Холма. В Галичі існувало єпископство, в 1302—1303 рр. реорганізоване в митрополію[165].
У найближчій околиці Галича літопис згадує деякі урочища: Болоння і Бикове Болото — на дорозі до Демешковець, Угольники — на дорозі до Бурштина, Кривавий Брід і Рогожина десь на Дністрі. На північ від Галича розташоване с.
Болтів (тепер Бовтів)[166]. Недалеко від Галича згадується Домамиря Печера, яку 1242 р. хитрощами здобув Ростислав Михайлович[167].У північній стороні Галицького князівства стояло місто Зудеч, або Зудечів (тепер Жидачів), через яке переходив шлях, яким користувалися торговці сіллю[168] [169]. Монастир ігумена Григорія в Полонині, де 1255 р. перебував литовський князь Войшелк, засновано, правдоподібно, в селі Задеревачі Стрийського р-ну Львівської обл.[170] На південь від Галича згадуються Тисмяниця (Тисьме- ниця), в якій 1144 р. Володимирко перебував на ловах, та Толмач (Товмач)[171]. На Підкарпатті найбільшим містом була Коломия, центр торгівлі сіллю125. В цій околиці відомий також Городок на Черемоші[172]. Згаданий в літописі зневажливо Вотьнин126, вважають однозначним з Отинією. В роки правління Ярослава Осмомисла з Галицьким князівством була з’єднана — невідомо точніше, на яких умовах, — територія при гирлі Дунаю. Список “градів всіх руських дальних і ближніх” XIV ст., вміщений у Воскресенському літописі, подає на Дунаї міста Кілію, Нове Село, Дичин; при гирлі Дністра — Білгород; Берладь і Малий Галич (Галац), відомі як міста Івана Берладника, тут не згадуються. Позначено також міста при шляхах, які вели від Чорного моря до Галичини: при Пруті Аский Торг (Ясси), між Серетом та Карпатами: Романів Торг, Немеч, Корочунів Камінь, Сочаву, Серет, Баню, Нечун, а далі галицькі міста: Коломию, Городок на Черемоші і Хотин126. Цей список показує приблизно територію, яка знаходилася під впливом Галицького князівства.