ДОГОВІР ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ З ГЕНУЕЗЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ (1351 р.)[10]

В ім’я Господа, амінь. Іоанн, в Христа Бога вірний імператор і упра­витель Римський, Кантакузін.

Вважаючи на те, що між Царственістю Нашою, з одного боку, і кому­ною Генуї, з другого, виникли суперечки, наслідком яких стала війна між нами та зазначеною комуною та, нарешті, відбулися багаточисельні пе­ремовини між Царственістю Нашою і шляхетними мужами - господами Оберто Гатілузі, Раффо Ерміно, світлими синдиками пана Дожа й комуні Генуї, а також з Фредеріко дель Орто і паном Ланфранко ді Подіо від імені та з боку шляхетного мужа - пана Паганіно Доріа, адмірала комуни Генуї, а також із синдиками та синдикаріями від імені зазначеного пана Дожа й комуни Генуї, відповідно до наданих вірчих грамот, написаним Конрадом ді Креденца, нотаріусом, від року MCCCLI, липня третього дня, за посередництва яких надані вірчі грамоти пана Дожа та його ради, що міс­тять обіцянки та вигідні умови й клятву [договору] в цілому й частково, що тим самим паном адміралом і заступниками його дійсно виконано, й дано обіцянку, і гарантовано від імені згаданого вище пана, зазначеного вище пана, згаданого високого титулу.

1. Перше, зрозуміло, що цим підтверджуються договори як нові, так і колишні, котрі існували між Царственістю Нашою і комуною Генуї, вод­ночас як і цей договір, укладений паном адміралом з адміралом Орхан- беєм, є умовою, що не перешкоджає укладенню вище зазначеної угоди.

2. Далі, за угодою Царственості Нашої, завдяки примиренню, жа­лується комуні Генуї земельна ділянка в Галаті там, де рів протягнувся впритул до замку Санта-Кроче і довжиною згаданий рів сто ліктів, далі якого неможна латинянам або грекам зводити будь-які нові будівлі.

3. Далі, за угодою й клятвою Царственості Нашої, що неможна будь-яким галеям каталонським або венеціанським, що прибувають у Константинополь, [з боку] Царственості Нашої або греків, надавати харчі або прихисток, а також дозволяти їм спускати сходні, а також і в інших торговельних місцях або згаданих укріпленнях. Таким чином, якщо хто у тих місцях буде не спроможним захистити себе і якщо ці галеї захоплять продовольство, [то це] не [повинно] сприйматися як підстава до розриву договору або як підставу для порушення клятви, яку дала Царственість Наша. Так само слід діяти у випадку війни між каталонцями, венеціанцями та генуезцями.

4. Далі, за угодою й клятвою Царственості Нашої, що у випадку будь-яких розбратів, або суперечок, або ворожнечі між каталонцями, венеціанцями та генуезцями в імперії нашій, або у будь-яких [її] части­нах, або ж у Константинополі, грекам згаданої імперії до відомої міри не слід втручатися у пойменовані суперечки або розбрати. І якщо хто зі згаданих греків втрутиться у вище пойменоване, [його] потрібно вислати з імперії нашої або покарати нашою владою. Однак належить капітанам нашим у тих місцях імперії, де буде виявлено, що відбува­ються розбрати або суперечки між вище пойменованими генуезцями, венеціанцями та каталонцями, затримувати тих, хто вчиняє розбрати, й доправляти генуезців, з одного боку, до подеста Пери; венеціанців, навпаки, - до венеціанського байла.

5. Далі, за договором встановлюється: у випадку, якщо каталонська або венеціанська галея прибуває в Константинополь під час поймено­ваної війни з венеціанським бальї або послом [на борту], то у випадку, якщо вона [має намір] спустити сходні, [це] не суперечить договору.

6. Далі, за договором встановлюється, що на відзнаку згадано­го договору Царственість Наша перед паном адміралом дарує волю всім генуезцям, яких утримують наші греки в імперії та яких також Царственість Наша утримує у в’язницях або під арештом, й аналогічно пан адмірал дарує волю всім грекам, котрі утримуються у комуні й ко­трі є в комунах.

7. Далі, за договором встановлюється, що Царственість Наша не доз­волятиме встановлювати або стягати мито з грека, який купує товар у ге- нуезця, і як [це] занотовано в угоді, котра дає припис стягати або повер­тати це мито, що неможна [стягати мито], якщо не стягати згадане з усіх грецьких товарів, котрі належать нашим грекам, і так само діють громадя­ни Генуезької комуни [щодо] згаданого на товари, [котрі придбані] у греків.

8. Далі, за договором встановлюється, що коли який-небудь грек про­дає у Пері або [інших] місцях вино, то мито, що накладено відповідно по­рядкам, [встановленим] синдиками комуни, грек мусить сплатити таке саме, як й інші генуезці, й таким самим чином комеркіарії Царственості Нашої збирають і стягують належне нам мито з генуезців, котрі продають вино у Константинополі так само, як і з інших греків; ця умова зберігається під час війни каталонців і венеціанців з генуезцями, і доти мито на вино залишається незмінним, якщо лише не зміняться обставини даної війни.

9. Далі, за договором встановлюється, у випадку, який відбудеть­ся і це стане відомим Царственості Нашій, що з боку генуезців буде вчинок, слово або дія проти миру, які загрожуватимуть Царственості Нашій оголошенням або початком війни з генуезцями, у той час, як ці клятви у дотриманні [умов договору], [належить] відрядити спеціаль­ного нунція до подести Пери для денонсування і оголошення протесту; отже, з того дня, коли це відбудеться, до восьмого місяця [нам] нале­жить утримуватися від початку яких-небудь ворожих нападів або дій між сторонами. І таким самим чином, якщо подеста Пери помітить, що з боку Царственості Нашої та моїх греків є протидія вищезазначеному миру, належить подесті [діяти] таким самим чином, як сказано вище, й оголосити протест та денонсувати [договір з] Царственостю Нашою, а також [він] не може зі свого боку протягом найближчих восьми місяців починати ворожі дії, лише після спливу восьми місяців пойменовані сторони [можуть] бути вільними не виконувати зазначений договір.

10. Далі, за договором встановлюється, що грецькі кораблі не хо­дять і не можуть ходити до Тани або у море Тани, якщо туди не ходять генуезькі кораблі; завжди, коли [необхідно] від Царственості Нашої ві­дрядити [туди] вищезгадані [кораблі], [Царственість Наша] відряджає посольство до пана Дожа, щоб одержати дозвіл, що грецьким кораблям там можна ходити, і якщо Дож погодиться, що їм можна ходити тому, що ходити дозволено, коли немає війни між сторонами.

11. Далі, за договором встановлюється, у випадку, коли греків за­хоплять генуезці на ворожих кораблях, а саме каталонських і венеці­анських, [і ці греки] перебуватимуть там як найманці або за власною волею, їх можна заарештовувати; якщо ж згадані греки знаходилися там через оману, тоді генуезці повинні цих греків відпустити. Й за­значена вище умова спливає через три місяці, починаючи зі дня укла­дення договору до першого [дня] у календах серпня. І, навпаки, якщо Царственість Наша виявляє будь-яких генуезців у ворогів наших, то, за тим самим правилом, їх можна заарештовувати.

12. Далі, за договором встановлюється, що які б не були грецькі ко­раблі, вони не повинні заходити або повертатись у каталонські та вене­ціанські місця під час вищепойменованої війни, за виключенням, якщо Царственість Наша, за будь-якими власними міркуваннями, вирішить відрядити у згадані місця один військовий корабель, тоді можна відря­джати такий корабель кожного разу [за необхідністю].

13. Далі, за договором й угодою встановлюється, що вся генуезька нерухомість - земля і власність, що є в імперії, повертаються генуезцям у сталому вигляді; будь-які прибутки, котрі надійшли у наш вестіарій з якої би не було [колишньої генуезької] власності, їм [генуезцям] не повертаються й утримуються.

14. Далі, за договором і клятвою встановлюється, що жоден генуе- зець не може набувати будь-якої власності або землі чи винограднику в жодного грека без дозволу Царственості Нашої, але якщо будь-який генуезець набуде [дещо] без дозволу Царственості Нашої, то втрачає вартість зазначеної власності.

15. Далі, боргові зобов’язання, що існують між греками та генуезця- ми, залишаються у тих самих становищі та силі, в яких вони були до війни, за виключенням того, що надійшло у вестіарій Царственості Нашої або у [скарбниці] комун Генуї або Пери; воно не підлягає повер­ненню.

16. Далі, за договором й угодою встановлюється, що у випадку, коли будь-яке генуезьке майно захоплене під час війни каталонцями або венеціанцями й продане грекам і, навпаки, якщо будь-яке грецьке майно захоплене і продане генуезцям, [воно] вважається втраченим без будь-якого відшкодування у майбутньому.

17. Далі, всілякі збитки, спричинені під час війни, та позови щодо [нього] відшкодування, а саме греків генуезцям і від генуезців грекам, анулюються, а також, певного мірою, їх неможна якось відшкодовувати у майбутньому або виправляти чи позивати [щодо них].

18. Далі, за договором стосовно Xiocy та Фокеї встановлюється, що Царственість Наша мусить [попередньо] заслухати своїх послів. І, коли вони розтлумачать Царственості Нашої справу, як буде угодно нам або ні, то після цього Царственість Наша дозволить передати вищезгадано­му Дожу і комуні Генуї [рішення] про що ми за вищезгаданим виріши­ли й укладемо [договір] з паном Дожем, і паном Дожем з Царственістю Нашою [це] сприйматиметься, як факт. І якщо не буде сприйнятий Царственістю Нашою порядок, влаштований паном Дожем у вищепой- менованому, то Царственість Наша може передати пану Дожу стільки, скільки той забажає за угодою про це.

19. Далі, за договором встановлюється, що генуезці не можуть висувати звинувачення грекам за кров’ю і звільняють заарештованих [підданих] Царственості Нашої у комунах Генуї та Пері, й таким самим чином Царственість Наша відпускає всіх генуезців, проти яких наявні будь-які звинувачення.

В цьому, у цілому й зокрема, поклялися Царственість Наша, найулюбленіший син наш - пан Матфей Кантакузін на Святому Господньому Євангелії, та від особи нашої особисто на Священному письмі, що [договір] має довічну силу й непорушність, і вигідність, і ні в чому не буде відчувати протидію або виступів проти як юридично, так і фактично, потім або відразу; й він вступає у дію без будь-яких пра­вових обмежень і зберігає непорушність.

В ім’я Бога і блаженної Діви Марії, його матері, та усієї Святої Сім’ї, амінь. Цим всі сповіщається, що наймилосердніший і найблискучіший пан Іоанн, в Христа Бога вірний імператор і управитель Римський, Кантакузін, з одного боку, і шляхетні мужі - пани Оберто Гаттілузі, Раффо Ерміріо, видатні синдики пана Іоанна, милістю найспроможні- шого Бога, генуезького Дожа і захисника народу й комуни Генуї, [а та­кож] Фредеріко ді Лорто й Ланфранко ді Подіо, від імені і з боку заслу­женого й шляхетного мужа - пана Паганіно Доріа, удачливого адмірала флоту комуни Генуї; який адмірал є синдиком і синдикарієм від імені пойменованого пана Дожа і комуни Генуї; з другого, у моїй, Тома Оттоне, нотаріуса і канцелярія комуни Генуї, присутності підписи [поставили], і [я] те, що підписане, затвердив; а саме барони пойменованого пана і ти­шайшего пана імператора і підписанта - генуезці особисто поклялися на Святому Господньому Євангелії ретельно написаного дотримувати­ся, виконувати й почитати в цілому й зокрема у правильному мирі між пойменованими вище сторонами, і у всьому, і всьому вищезазначеному не протидіяти, і не виступати проти як юридично, так і фактично будь- яким вчинком або наміром. Обіцяне щодо дотримання зазначеного миру, відповідно угоді й договору, подане нижче у своєму продовжен­ні. І таким самим чином у записаному поклявся особисто на Святому Господньому Євангелії пойменований пан Кірматфей в усьому за пой­менованим імператором і означеного миру, який укладено вище, по­клався особисто дотримуватися. Про все це домовилися пойменований пан імператор, а також пойменовані синдики й прокуратори згаданого вище [пана], прохали за посередництво моє, Тома Оттоне, нотаріуса і радника комуни Генуї, скласти вірчі грамоти, виготовлені у великому місті Константинополі, у святому палаці Влахернському, року від ство­рення світу, за літочисленням імперії Римської, шість тисяч вісімсот шістдесятому, від істинного Втілення Господа нашого Icyca Христа року тисяча триста п’ятдесят другому, за літочисленням латинським, у день шостий травня, за присутності свідків - баронів грецьких і, зрозуміло, возлюбленого брата зазначеної Царственості - пана Михайла Асеня, і возлюбленого єдинокровного [брата] зазначеної Царственості - пана Андроніка Асеня, і возлюбленого зятя його - протостратора Георгія Факрассена, а також у присутності великого дрогарія варти Іоанна ді Перальта, і великого етеріарха - пана Георгія Астра, родича імперато­ра, і який нині є паном Константинополя, і за присутності латинських свідків - пана Дзентуріно Заккаріа, пана Андаро ді Марі, пана Оберто ді Гуаньо, Ніколао ді Порта, Бартоломео Портонаріо, Ланфранко Гамбоно та Боніфаціо ді Caypo, громадян і бюргерів Пери.

Я, Тома Оттоне, довірений нотаріус імператора Шостого [Іоанна] і на прохання комуни Генуї, написав.