2. Джерела

Переходячи до аналізу джерел, мушу зробити певне застереження, яке можна застосувати до будь-якого дослідження. Джерел завжди бракує і дже­рел завжди забагато. Ця відома кожному колезі-історикові аксіома бентежить мене щоразу, коли настає час викласти якусь порцію матеріалу у вигляді завер­шеного дослідження.

У класифікації наявних джерел є певна двоїстість, адже йдеться про дві до­сить відмінні за своїм джерельним наповненням доби. Перша з них - це пізнє Середньовіччя, друга - Ранньомодерний час. Відповідно, для кожного з пері­одів є свої основні групи джерел, які було використано під час написання цієї роботи.

Документи, котрі підтверджують право володпіня, зокрема надавчі при­вілеї, становлять чи не найбільшу кількість з-поміж усіх збережених серед­ньовічних і пізньосередньовічних джерел. Найбільшу цікавість для історика мають ті документи надавчого характеру, що містять згадки про володіння на певному праві або так звану заставу королівщин - надання, результатом якого є тимчасова передача королівської земельної власності у користування особі, котра за це позичає верховному володареві певну суму грошей або певні по­слуги на цю саму суму (це фіксується у відповідній клаузулі привілею).

На жаль, до нас не дійшов у повному обсязі архів кам’янецького іроду і ціл­ком не збереглися земські книги XV ст., де згаданий вище комплекс докумен­тації мав би фіксуватися найбільш докладно, а поодинокі збережені документи, що вийшли із земської канцелярії того часу засвідчують лише спорадичні ситу­ації довкола того чи того об’єкта - його продаж, заставу, дарування тощо^[60].

Отже, основним депонентом пізньосередньовічних та ранньомодер- них документів, котрі стосуються історії Західного Поділля, є Головний архів давніх актів у м. Варшаві. Пріоритетне місце за кількістю зафік­сованих тут свідчень пізньосередньовічних документів посідає так зва­на «Книга ревізії», складена 1564 р.¹, до якої було вписано привілеї на маєтки, отримані від польських королів та великого литовського князя (частково повним текстом, частково - у розширених реґестах; останнє насамперед стосується привілеїв на заставу королівщин за панування Владислава III). Переважна більшість документів XV ст., внесених сюди, вже відома дослідникам з публікацій кінця XIX - 70-х років XX ст., але низка актів, особливо з другої половини XV ст., запроваджується нами до наукового обігу вперше.

Другим за інформативністю є масив реєстрів, або інвентарів корон­ного архіву, які почали укладатися з метою поліпшення діловодства ко­ролівської канцелярії ще у середині XVI ст. Перший з них - це інвентар, зроблений перед 1505 р. з ініціативи коронного канцлера ЯнаЛаського². Наступним є інвентар королівського секретаря Марціна Кромера, укла­дений 1551 р. Кромер був чи не першим, хто спробував навести лад у то­дішньому коронному архіві. Інвентар, зроблений ним, окрім земських привілеїв, містив документи про стосунки Корони Польської із закор­донними країнами та різними землями, як-от Литва, Русь або Пруссія³. Інвентар коронного архіву, зроблений 1613 р. регентом королівської канцелярії і пізнішим підканцлером Станіславом⁴ та його сином Маце- єм Лубенськими⁵, за своєю структурою та інформативністю наближе­ний до інвентаря Марціна Кромера.

№ 100; 242, 256, 264; Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 І Упор. Я. Дашкевич, Л. Проценко, 3. Хомутецька. ~ K.: Наукова думка, 1971. - № 8. - С. 17. AGAD. - Tak zwana Metryka Litewska (Далі. - Tzw. ML). - Dz. IV В. - Sygn. 17. - К. 160, 160­160 V, 160 V; Ibidem. - Zbi6r Jokumentowpergaminowych.

¹AGAD. - Tzw. ML. - Dz. IV В. - Sygn. 17. - 282 к.

²Spieralski Z. Z JziejowArchiwum Koronnego Krakowskiego. KopiariuszJana Laskiego (окоіо 1505). Cz⅞s6 pierwsza // Studia Zrodloznawcze. - R. XXIV - Warszawa-Poznan, 1979. - S. 109— 137. Тут уперше опублікований без свідків документ, виставлений у Кам’янці 23 червня 1439 р. Публікація свідків цього документа й реконструкція їхніх біограм див.: KurtykaJ. Z Jziejowwalki szlachty ruskiej о rownouprawnienie: represje Iat 1426-1427 і sejmiki roku 1439. - S. 83-120.

³ Halecki О. ZJana Zamoyskiego InwentarzaArchiwum Koronnego. Materialy do dziejow Rusi і Litwy w XV wieku. - Krakow, 1917. - S. 8.

⁴Urzςdnicy centralni і nadworni Polski XIV-XVIII wieku. Spisy / Opr. K. Chlapowski, S. Ciara i in. - K6rnik, 1992. - S. 183.

⁵AGAD. - Odz. I. - Zesp. 420 Nabytki Niedokumentowane. - Sygn. 030. - K. 1-91 Inwentarz Kromera; K. 92-287 Inwentarz Eubienskich.

Найбільш інформативним з огляду на вміщену у ньому джерельну інформацію є «Реєстр коронного архіву», укладений у 1567-1569 рр. XVI ст. тодішнім королівським секретарем, а пізніше коронним канцле­ром Яном Замойським. Зокрема, відділ привілеїв Подільського воєвод­ства, хоча й невеликий за своїм обсягом (чистопис - К. 929-939, чер­нетка - К. 951-996), змістово дуже насичений з огляду на переписані сюди документи¹. На думку Оскара Халецького, більший обсяг реєстру Яна Замойського був обумовлений тим, що через екзекуційний рух та супутню йому «ревізію листів» до Коронного скарбу надходили тисячі актів, змістом яких були переважно застави королівщин, що висвітлюва­ли найдріб’язковіші внутрішні стосунки окремих воєводств. Саме тому постало завдання насамперед упорядкувати ці матеріали за окремими воєводствами.

Надзвичайно цінним джерелом є Коронна Метрика (Metryka Koronna). Перша зі збережених книг Коронної Метрики охоплює період 1447-1454 рр. і збігається з початком правління Казимира ΓV^{[61] [62]; усього ж за період панування Казимира ГѴ збереглося п’ять книг.}

На жаль, війна та подальші політичні зміни перервали видання по­вних текстів книг Коронної Метрики. У розпорядженні дослідників нині є лише реґести вписаних сюди документів, підготовлені й видані дирек­тором Варшавського головного архіву Теодором Вєжбовським у 1905­1912 рр. Для нас найбільшу цінність мають усі томи цього видання, які охоплюють часи правління Казимира IV (1447-1492), Яна-Ольбрахта (1492-1501) та Олександра (1501-1506), Сиґізмунда І (1506-1548) та Сиґізмунда II Авґуста (1548-1572)¹. 1961 р. група архівістів видала другу частину реґестів за панування Сиґізмунда II Авґуста - акти під- канцлерів².

Варто додати, що протягом усього періоду існування Коронної кан­целярії до книг Коронної Метрики могли вноситися документи, видані попередніми королями (реґести таких документів уміщені в додатках (sumppiementum) до праці Вєжбовського). Тому до нашого дослідження залучено й ті томи, котрі охоплюють хронологічно пізніші періоди Генрі­ха Валуа³, Стефана Баторія (за оригіналом) та Сиґізмунда IIL

Відновлення наукових студій над Коронною Метрикою припадає на кінець 90-х років XX ст., коли під керівництвом проф. Войцеха Кравчука в Яґеллонському університеті розпочалося видання серії під назвою «Су- маріуш Коронної Метрики за Сиґізмунда III». Ця серія, заснована на ін­ших методологічних засадах, нині налічує 5 томів, у яких подано польсько- мовні реґести актів за перші роки панування Сиґізмунда III⁴.

¹ Matricularum Regni Poloniae summaria (Далі.

² MRPS / ContexuitJosephus Plocha, Antonius Rybalski, Irena Sulkowska / ModerandeJacobo Sawicki. - Pars V. Sigismundi Augusti regis tempora complectens (1548-1572). - Varsoviae, MCMLXI. - Vol. 2. Acta Vicecancellariorum 1548-1572. - XV1+384 p.

³ MRPS / Contexuit M. Wozniakowa. - Pars VI. Henrici Valesii regis tempora complectens (1573­1574). -Varsoviae: DiG,MVMXCIX. -X+2+115+10.

⁴ KrawczukW Sumariusz Metryki Koronnej. Ksifga wpisow kancelarii koronnej podkanclerzego Tomasza Zamoyskiego z Iat 1628-1635 ze zbiorow Sztokholmskiego Riksarkiver Sygnatura Skokloster E[nskilda] 8636. - Krakow, 1999. - 136 s.; Sumariusz Metryki Koronnej. Seria Nowa. T. II. Ksifga WpisowkanclerzaJana Zamoyskiego MK133 z Archiwum Glownego Akt Dawnych w Warszawie lata 1587-1595 / Opr. A. Kot, W. Krawczuk, M. Kulecki i in. / Pod red. W. Krawczuka. - Krak6w, 2001. - 226 s.; T. III. KsifgawpisowpodcanclerzaWojciecha Baranowskiego MK134 z Archiwum Glownego Akt Dawnych w Warszawie lata 1587-V. 1588 / Opr. W.

Чимало цікавих документів з історії пізньосередньовічного Поділля містить колекція пергаментних документів Головного архіву давніх актів. Окрім королівських привілеїв надавчого характеру (частина з них була ви­дана дослідниками), тут зберігаються чотири документи кам янецького земського суду (1444-1449 рр.), котрі проливають світло на рух земельної власності й боротьбу за неї на теренах Подільського воєводства та пре­зентують нам номенклатуру як місцевих урядників, так і тих шляхтичів, що входили до старостинського оточення¹, а також тут міститься один з останніх документів генерального подільського старости Теодорика з Бучача 1454 р. - дарча на пустку з дозволом закласти село^{[66] [67]. Брак добро­го каталогу колекції пергаментних документів у варшавському архіві зна­чно ускладнює роботу з цим зібранням. Воно містить унікальні докумен­ти, які інколи дають змогу цілком по-іншому поглянути на ті процеси, що відбувалися не тільки на Поділлі у XTV-XV ст., а й загалом у цій частині Європи. Важливим було виявлення документа подільського старости Ie- диґольда, яким він у 1421 р. зробив запис для Теодорика з Бучача на село у Червоногродському повіті[68].}

Унікальним джерелом для вивчення політики верховних володарів на руських землях Корони Польської в другій половині ХГѴ - середини XV ст. є ревізія листів, проведена підканцлером Войцехом з Жихліна 1469 р. у про­цесі перевірки документів на право володіння землею в руських воєводствах Корони. Матеріали ревізії були опубліковані свого часу Олександром Ябло- новським^[69]. Вони є значущими для історика ще й тому, що наступну ревізію (люстрацію) буде проведено аж через сто років, а сам текст ревізії містить інформацію про виставлення документів за попередніх володарів, які, імо­вірно, не збереглися до нашого часу.

Незамінними у вивченні соціальної структури тогочасного суспільства залишаються люстрації, інвентарі королівщин (староств) та поборові ре­єстри. Через них ми можемо побачити всю строкатість шляхетської кор­порації, яка проживала у той час на Поділлі. На жаль, поява такого типу джерел є пізньою: зокрема люстрації та поборові реєстри для території По­дільського воєводства з являються лише у 60-х роках XVI ст. Але й за той час ми маємо дві люстраційні акції¹ та три побори^{[70] [71]. Об’єднання обох типів джерел допомагає подати щонайширшу картину номенклатури прізвищ (це дає змогу дослідити низку зв’язків, що пов’язували людей на цій території), а також з’ясувати землевласницьку ситуацію. Адже люстрації демонструють нам королівський маєток і тих, хто тримав його на певному праві, а побори віддзеркалюють приватні, дідичні землеволодіння і тих, хто володів ними.}

Цікавим і малодослідженим джерелом є інвентарі старосте, які укладала­ся під час зміни королівського намісника на відповідній території. Частково вони були використані й опубліковані О. Яблоновським та М. Грушевським у їхніх джерельних публікаціях. Для нас цікавими є інвентарі Кам’янецького староства за 1570 та 1571 рр. і фрагменти інвентаря Барського староства за 1570р.^[72] Для порівняння слід також взяти більш пізні інвентарі Кам’янецького і Барського старосте за 1613-1614 рр.^[73]

Принагідно зазначимо, що багаті зібрання Головного архіву давніх актів та Національної бібліотеки (Bibilioteka Narodowa) значно постраж­дали під час Варшавського повстання 1944 р. У повоєнний час співробіт­ники архіву видали реґести втрачених документів. Зокрема, інформація про знищені подільські документи міститься у публікаціях Ядвіґи Kap- васінської^[74] та Адама Вольфа^[75]. Машинописна копія одного з цікавих по­дільських документів, який загинув 1944 р., зберігається в «Матеріалах до Ѵ-го тому дипломатичного кодексу Малопольщі» у Кракові^[76].

В Україні основний масив джерел з досліджуваних нами питань зосе­реджено у зібраннях Центрального державного історичного архіву Украї­ни у м. Києві. Тут зберігаються актові книги кам’янецького земського суду (Ф. 37). Перша з книг, що дійшли до нашого часу, починається від 1521 р., а загалом у цьому фонді налічується 50 книг за 1521-1790 рр.¹ За своєю інформативністю вони значно поступаються зібранням варшавського ар­хіву давніх актів, проте все ж містять досить цінні записи (обляти) як ко­ролівських, так і, насамперед, старостинських документів XV ст. на заста­ву королівщин^{[77] [78]. Щодо поточних подій XVI ст., то вони стають безперечно важливим свідченням діяльності земського суду на території Подільського воєводства у той час. Для нашого дослідження хронологічно важливі кни­ги №№ 1-2, 4-5, 7-8, які охоплюють період від 1521 до середини 70-х років XVI ст.}

Важливим джерелом для з'ясування власницької належності того чи того поземельного об’єкта на території Подільського воєводства, клі- єнтарних кіл найвищих подільських урядників у XV ст., зокрема панів з Бучача, є найстаріші актові книги галицького, львівського, перемишль­ського ґродських судів, котрі зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Роботу з ними полегшує те, що наприкінці XIX - на початку XX ст. вони були видані у XII-XIX томах джерельної серії «Akta grodzkie і ziemskie>>^[79]. Зокрема, саме тут ми зна­ходимо свідчення про розміри маєтку панів Кірдеїв та Бучацьких у По­дільському воєводстві, коли представники цих впливових родин прово­дили поділи маєтків^[80].

У пригоді стала також колекція пергаментних документів того ж таки архіву. 1972 р. був опублікований каталог пергаментних документів, який дав змогу ввести до наукового обігу чимало цікавих і важливих докумен­тів, але в ньому, на догоду тогочасній ідеології, було «зукраїнізовано» всі особові імена. Другою вадою цього видання є відсутність у дуже докладних реґестах переліку свідків, видачі документів, які часом можуть дати багато цікавої і важливої інформації про урядницьку номенклатуру окремої тери­торії і клієнтарні стосунки отримувача або документодавця. І насамкінець прикрим е той факт, що після публікації цього каталогу вкотре було пору­шено нумерацію документів, зокрема у фонді Лянцкоронських, що значно утруднює роботу дослідників.

Урешті, трапляються й досить несподівані місця зберігання надавчих документів, дотичних до роздачі земельної власності на території Поділ­ля. Так, оригінал одного з таких документів - для Варцислава Вишкови- ча - знаходиться у міській бібліотеці Бидгощі (Польща)¹, а копія привілею, зроблена у XVI ст., на заставу Бакоти з навколишніми селами для Кристина Щуковського - у приватній колекції Томаша Нєводнічанського у м. Бітбурґ (Німеччина)^{[81] [82] та ін.}

Перші публікації королівських і великокнязівських документів, що сто­суються Західного Поділля та Подільського воєводства, почали з’являтися в середині XIX ст. Піонерами у цьому стали Олександр Пшездецький та Mi- хал Ґрабовський, які 1843 р. у Вільно видали перший том ≪ Zrodel do dziejow polskich», де з-поміж масиву документів з приватних колекцій було вміще­но три подільські привілеї Владислава II Яґайла^[83].

Започатковані тоді джерельні серії Петербурзької археографічної комі­сії «Акты, относящиеся к истории Западной России»^[84], «Акты, относящи­еся к истории Юго-Западной России»^[85] публікували документи великого князя Вітовта. 1867 р. у Львові, у збірнику «Памятники дипломатического и судебно-делового языка русского», підготовленому Яковом !словацьким, було вміщено вже відомі раніше привілеї Вітовта¹. На позір справа вигляда­ла так, що публікатори джеред «змагалися» один з одним у кількості публі­кацій тих самих документів, не переймаючись збиранням, упорядкуванням та публікацією повного корпусу джерел.

Починаючи від 70-х років XIX ст., значну кількість надавчих приві­леїв було видано у першій (дипломатичній) частині ≪Akt6w grodzkich і ziemskich»^{[86] [87]. Один з головних видавців цієї серії Антоній Прохаска чима­ло уваги приділяв вивченню й публікації джерел, що постали в канцелярії великого князя Вітовта або відклалися у Литовській Метриці. Результатом цих зацікавлень історика стало видання 1882 р. збірника «Codex epistolaris Vitoldi»[88] та 1890 р. - збірника «Materialy archiwalne», що являв собою до­бірку документів з Литовської Метрики[89].}

Проте жодна джерельна серія з-поміж тих, що видавалася в середині XIX - на початку XX ст., не приділила стільки уваги публікації джерел до іс­торії пізньосередньовічного Поділля, як київський «Архив Юго-Западной России». Це повязано передусім з видавничою діяльністю Михайла Гру- шевського, який, працюючи над дослідженням історії Барського староства, підготував і опублікував чималу кількість документів з архівосховищ Києва, Варшави й Москви, котрі не лише склали джерельну основу його роботи, а загалом стали підґрунтям до вивчення історії Західного Поділля в другій половині XIV-XVIIi ст. й сьогодні^[90].

Нагромадивши великий обсяг джерельного матеріалу, Грушевський продовжив видання пізньосередньовічних документів у редагованих ним «Записках Наукового товариства імені Шевченка» у Львові. Саме тут 1905 р. побачила світ перша серія «Матеріалів до історії суспільно-політич­них і економічних відносин Західної України», де було обліковано низку до­кументів, які територіально не стосувалися Барського староства¹.

З-поміж аматорських робіт, що почасти містили документи, безумовно найкращою є праця Владислава Побуґа-Ґурського «Powiat Mohylowski»^{[91] [92]. І хоча вона зазнала гострої критики М. Грушевського, певною мірою слуш­ної з огляду на рівень поданих у збірнику джерел, її цінність полягає в описі всіх відомих привілеїв для конкретного населеного пункту. Саме за такою, доволі архаїчною, але традиційною від XVI ст. схемою організовано ви­клад Побуґа-Ґурського, котрий мав у власному архіві низку реєстрів доку­ментів для окремих сіл (найстаріший з них він опублікував у «Подольских епархиальных ведомостях»[93]).}

Серед принагідних публікацій згадаємо видання Владисловом Семко- вичем п яти документів Вітовта, три з-поміж яких стосувалися території Західного Поділля^[94], зокрема - один із небагатьох латиномовних привілеїв (повний за структурою), що постали в канцелярії Вітовта, - надання Григо­рію, званому Шипом з Давидівців^[95].

Українська історіографія другої половини XX ст. назагал не приді­ляла уваги публікації середньовічних та ранньомодерних джерел. По­казовим є той факт, що історичні документи, серед яких було чимало привілеїв надавчого характеру, видавалися тільки лінгвістами у серії «Пам’ятки української мови». Візьмемо для прикладу лише два відомі від середини XIX ст. документи Вітовта, видані для Єська Нешевича^[96] та Бедриха¹. Починаючи від видань Петербурзької археографічної ко­місії, фактично жодне джерелознавче видання кириличних документів не обходилося без перевидання цих двох документів, але історичний коментар до цих публікацій був доволі слабким.

Натомість у Польщі на початку 60-х років XX ст. Станіслав Курась ініціював проект із виявлення та видання всіх середньовічних королів­ських документів - від найбільш ранніх до середини XV ст. Передба­чалося у двох-трьох томах опублікувати всі доти невідомі королівські дипломи, а також републікувати ті, що були видані з помилками у дру­гій половині XIX - першій половині XX ст. Але результати пошуків пе­ревершили початковий задум, і серія під назвою «Zbior dokumentow malopolskich» розтяглася на вісім томів. Для історії руських земель Ко­рони Польської найбільш інформативними є томи VI-VIII, підготовлені Станіславом Курасєм у співавторстві з Іреною Сулковською-Курась, що охоплюють періоди панування Владислава II Яґайла та Владислава III^{[97] [98]. Якісне археографічне опрацювання документів, що супроводжується докладним коментарем, а також їхня кількість роблять це видання нео­ціненним для дослідження історії Західного Поділля другої половини XIV - першої половини XV ст.}

На завершення огляду опублікованих джерел відзначимо збірник при­вілеїв Вітовта, підготовлений Єжи Охманським 1986 р. Цінність цього видання насамперед полягає у виокремленні надавчих привілеїв з масиву документів великокнязівської канцелярії^[99]. Серед публікацій останнього десятиліття, дотичних до нашої теми, слід також згадати видання руських документів з канцелярії Владислава II Яґайла, підготовлене Олегом Kyn- чинським^[100]. Наостанок варто нагади про новаторське джерелознавче дослі­дження Януша Куртики під назвою «Подільський реперторіум», у якому зібрано й проаналізовано документи, дотичні до історії Поділля до 1430 р.^[101]

* * *

Отже, і в українській, і в зарубіжній історіографіях не робилося спроб комплексного опрацювання подільської тематики. У більшості досліджень, присвячених Західному Поділлю, питання генези, структури та плинності подільської шляхетської корпорації перебували на марґінесі дослідницько­го інтересу. Отже, це потребувало як перегляду, так і додаткового опрацю­вання джерельної бази з урахуванням досягнень історичної науки другої половини XX ст.