ДЕКРЕТ І ПОВЕЛІННЯ, ДАНЕ ПАНОМ ДОЖЕМ ТА ГРОМАДОЮ ВЕНЕЦІЇ, ЩОБ УНИКНУТИ СПОКУС У TAHI (1361 р.)6
В ім’я Господа, амінь. Літа від Його Різдва тисяча триста шістдесят першого, тринадцятого дня січня; шляхетний та найясновельможніший Іоанн де Дельфіно, милостю Божою Дож Венеції тощо.
Для збереження 6 Текст у перекладі українською мовою подано за виданням: Хрестоматия по истории международных отношений: В 4 кн. Кн 2: Средние века І Сост. Д. В. Кузнецов. - Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2013. - С. 386-387.любові, миру й благоприхильності, котрі під Божим покровом та продовжаться вічно, між шляхетним і найясновельможнішим паном Симоном Буканігрою, тою ж милостю Дожем генуезців та захисником цього народу, спільником морських сил і намісником імператорським, й з самою громадою Генуезькою, з одного боку; та між ним же паном Дожем і громадою Венеції, з другого, а також задля уникнення спокус і образ, між згаданими сторонами, разом зі своєю радою урочисто та відповідно у всьому із законами, постановив, повелів і вирішив: написати приписи та приєднати їх до наказів, даних венеціанському консулу в Тані та байлу в Константинополі, й всім консулам своїм у Хазарському царстві, чинним і майбутнім, щоб усі ці консули, байло і сановники, владою та в силу декрету від самого пана Дожа і громади Венеції, даного їм тепер, оприлюднили у Тані, в Константинополі та у всьому Хазарському царстві; що будь-який венеціанець і такий, котрий вважається за венеціанця, повинен з генуезцями й тими, які генуезцями вважаються, жити мирно, спокійно, у доброму братерстві, благоприхильності, в щирій любові та утримуватися від взаємних суперечок і бійок. У разі ж, борони від цього Боже, виникне суперечка або бійка між венеціанцями і генуезцями, або між тими, хто вважається венеціанцями й генуезцями, венеціанець або такий, котрий вважається за венеціанця, не повинен рушити й братися за зброю, або бігти туди, де відбувається бешкет, без ясного дозволу і наказу з боку консула або сановника і байла Венеції, котрі тепер перебувають або з часом перебуватимуть у Тані, Константинополі або в усьому Хазарському царстві; а у випадку, коли будь-який венеціанець або такий, котрий вважається за венеціанця, вчинить [дещо] проти зазначеного вище, той, саме такою дією вже підлягає [стяганню] пені [у розмірі] 200 дукатів золотом власним коштом за кожну провину. І Іакладання ж покарання грошового або особистісного, зважаючи на [соціальне] становище й за особливістю осіб, залежить від консулів, сановників і байла Венеціанського, котрі перебувають або з часом перебуватимуть у вищезазначених місцях.
Крім того, якщо здійсниться вбивство людини або враження генуезців, або тих, хто вважається генуезцями, то консул, сановники і байло Венеції, котрі перебувають або з часом перебуватимуть у Тані, Константинополі та в Хазарському царстві, зобов’язуються накласти покарання особистісне або грошове, відповідно до закону, дивлячись на розмір правопорушення. Натомість, у згаданому випадку бійки або суперечки між венеціанцями й генузцями, або між тими, хто вважається венеціанцями та генуезцями, консул і сановники Венеції, котрі перебувають або з часом перебуватимуть у Тані, мусять і зобов’язуються об’єднатися з консулом і сановниками генуезькими, що там перебувають, і намагатися, щоб суперечка або бійка припинилися; аналогічно цьому мусять діяти консули і сановники генуезькі в усьому царстві Хазарському. А якщо суперечка або бійка відбудеться у Константинополі або в Пері, байло Венеціанський, котрий перебуває в Константинополі, спільно з правителем Пери повинні намагатися, щоб бійка або суперечка припинилася, переслідуючи та караючи винних, відповідно до цих визначення й припису, зберігаючи між обома сторонами взаємну любов, приязнь і благоприхильність. І зобов’язуються вищепойменовані: консул, сановники і байло, котрі перебувають або перебуватимуть у Тані, Константинополі та в усьому царстві Хазарському, під загрозою втратити благовоління вищепойменованого пана, пана Дожа і громади Венеціанської, виконувати вищезазначене ретельно, а крім згаданих стягнень, самі консули, сановники і байли підлягатимуть покаранню владою вищепойменованого пана Дожа і громади Венеції.Здійснено у Венеції, у Палаці Дожів, за присутності благорозсудли- вих мужів і нотаріусів Амадео де Бонгвадані, Варфоломея Урсо, Петра Якобінн і Георгія де Бонгвадані, свідках, котрі спеціально запрошені. Для більшої вірності, вищепойменований Дож призвав свідків за посередництва мого, що нижче підписався, нотаріуса, й скріпив [документ] свинцевою вислою печаткою.
