§ 2. Буг і Луга та балтійська торгівля Руси

Питання торгівлі Києва по Бугу тривалий час було на перифе­рії наукових зацікавлень істориків, які вивчали торговельні марш­рути Східної Європи. Інтерес до нього пробудили масові знахідки у Дорогичині надбузькому свинцевих печаток та пломб, якими на митниці маркували товари.

Здійснений В. Перхавком кількісний порівняльний аналіз знахідок таких пломб на території Східної Європи вражає своєю диспропорцією на користь Дорогичина. З 15-ти тисяч загальної кількости їх 12 тисяч (80 %) виявлено у Дорогичині та його око­лицях. На Північну Русь припадає лише 2,5 тисячі (17 %) пломб, з яких до 1 тисячі - в Новгороді та Городці на Волзі. Решту 3 % - знайдено на інших землях. Вражає і різноманітність зображень на дорогичинських пломбах, де трапляються 83 із 116 сфрагіс- тичних типів. Наприклад, для Городця характерні 29 типів, а для Новгорода - лише 21^[457]. Все це свідчить про масштаби торгівлі Києва з Балтійськими землями саме по Західному Бугу.

За знахідками арабських дирхемів у Мазовії та в околицях са­мого Дорогичина, торговельна активність річкою Буг фіксується з кінця ІХ ст. За В. Перхавком, перша половина Х ст. характеризу­ється поступовим перетворенням шляху по Бугу на міжнародну торгову артерію. Другий етап, на думку дослідника, розпочина­ється в середині Х ст., і до середини ХІ ст. шлях повністю освою­ють руські, західні та східні купці. Нарешті, його розквіт припа­дає на домонгольський час - середину ХІ - ХІІІ ст.^[458] Згаданий переломний етап середини ХІ ст. і слід пов'язати з укріпленням Ольги на Лузі після києво-деревлянської війни.

Відзначаючи масштабність торгових операцій по Бугу, до­слідники аналізували й альтернативні шляхи, якими товари могли доставляти з Києва до Бугу. Перевагу надавали водному марш­руту Прип'яттю^[459]. Водний шлях з Києва до Бугу міг пролягати кількома маршрутами. Один із них, як уважають, йшов від Києва по Дніпру, Прип'яті і її притоці Піні. Далі треба було подолати су­хопутний відтинок завдовжки 40-50 км по водорозділу між р. Пі­ною та р. Мухавцем (від с. Пухова у верхів'ї р. Піни до Городця на р. Мухавці). Мухавцем повз Кобрин потрапляли до Бугу в ра­йоні Берестя. Другий маршрут пролягав Прип'яттю до її верхів'я, звідки суходолом (10-15 км) товари перевозили до Бугу. Третім водним шляхом товари везли Прип'яттю, а далі - р. Ясельдою і волоком від її верхів'я до р. Нареви.

Проте регулярне функціонування таких маршрутів сумнівне. Навіть 10 чи 15 км волоку, не кажучи вже про відстані у 40-50 км, вимагали розвиненої інфраструктури зі складування товарів, значних людських ресурсів для їх перевантаження на вози чи пе­ресування човнів суходолом на котках. Якщо навіть і були водні шляхи з волоками, які пов’язували басейни Прип'яті та Бугу, то вони мали, радше, регіональний, але аж ніяк не міждержавний ха­рактер. Як свідчить А. Братчиков, річки басейну Бугу та Прип’яті навіть до середини ХІХ ст. використовувалися здебільшого саме для сплаву товарів човнами чи плотами за течією. Найманих ро­бітників, що займалися сплавом, називали ‘плисаками’. Отож вод­на система Прип’яті була найпридатнішою для транспортування товарів із Волині, спершу вниз течіями Стиру, Горині та Случі і далі Прип’яттю, якою товари звозили до Пінська, Дніпра та Ки­єва. Лише у повноводдя плоти сплавляли також по Ікві, Тур’ї та Стублі^[460].

Наведені А. Братчиковим аргументи доводять, що регулярне транспортування товарів водними шляхами до верхів’їв річок і суходолом волоками стикається із серйозними перепонами. Тому на річках були лише тимчасові пристані, т. зв. ‘биндюги’.

Інформація про масштаби торгових операцій, специфіка тор­гівлі Володимира у XIV-XVII ст. та характер функціонування Устилуга як його річкової факторії в місці впадіння Луги у Буг висвітлена в низці документів, зібраних у тематичному збірнику, який присвячений тогочасній торгівлі на Волині та Наддніпрян- щині^[462]. У документах мовиться про те, як товари доставляли до Устилуга, як їх складували, як проходила підготовка до сплаву і які типи плавзасобів використовували, а також - про прямі поставки товарів з Устилуга до Ґданська та ганзейських портів. Важливими є відомості про оподаткування гостей (купців), їхні маршрути та торгові угоди тощо. Питання важливости Устилуга піднімалося і в культурологічних та історико-урбаністичних дослідженнях^[463].

Зафіксована в листах, грамотах, універсалах, заявах та прото­колах судових спорів, привілеях, ревізіях замків, уставах митних зборів тощо масштабна торговельна діяльність по Бугу в XIV­XVII ст. була започаткована Києвом саме у середині Х ст. Та й процедура сплавної торгівлі по Бугу у домонгольську добу відріз­нялася від аналогічних торгових операцій пізнішого часу хіба що технічними деталями. Використання водних торговельних марш­рутів у басейнах Бугу та Прип'яті, про що зазначав А. Братчиков ще у третій чверті ХІХ ст., стало нерентабельним лише з розвит­ком залізничних перевезень.