БЕРЕСТЕЙСЬКА ЗЕМЛЯ
Берестейська земля з XI ст. належала до Турово–Пінського князівства і разом з ним до Києва, а наприкінці XII ст. з’єдналася з Волинню. Приблизні кордони її були: на півночі р.
Наров, на заході лінія від середньої Нарови до середнього Вепру, на півдні р. Володавка і Верхня Прип’ять, на сході вододіл між Мухавцем і Ясельдою.Столиця землі Берестій (Бересть) мав укріплений замок, який часто захищався від нападів ятвягів. Володимир Василькович побудував тут нові дерев’яні укріплення і кам’яний «стовп». 1288 р. берестяни виступили проти Мстислава Даниловича, бажаючи перейти під владу князя Юрія Львовича, за що Мстислав покарав їх тяжкими данинами [Іпат., с. 608, 610, 611–613.].
Другим великим містом був Дорогичин над Бугом. На деякий час він потрапив до німецьких рицарів Добжинського ордену, Данило визволив місто і побудував тут «прекрасну» церкву Богородиці. У Дорогичині відбулася його коронація. Дорогичин був важливим торговим пунктом, про що свідчить велика кількість свинцевих пломб, знайдених тут 55[Іпат., с. 517, 524, 538, 548 та ін.; Авенариус И. П. Дрогичин надбужский и его древности. — Материалы по археологии России, 1890, № 4, с. 111; Болсуновский К. Дрогичинские пломбы. — Киев, 1894.].
Кам’янець на р. Лосні був укріплений Володимиром Васильковичем, який побудував тут кам’яний «стовп» — вежу, що збереглася до нашого часу [Іпат., с. 578, 592, 593, 610.].
Менш значними поселеннями були: Мельник над Бугом, відомий церквою Богородиці [Іпат., с. 560, 561, 583, 587, 599.], Кобринь [Іпат., с. 595.] та найвіддаленіший на північ Більськ, яким особливо опікувався Володимир Василькович [Іпат., с. 608, 610–613.]. На кордоні з Польщею стояв Воїнь (Вогинь) [Іпат., с. 586.].