№ 25 Бартоломей Ґроїцький про жінок і дівчат, і про ґераду[610]

Чоловік після смерті дружини отримує все рухоме майно, окрім ґеради, яку бере ближча в роді померлої жінка; оминаючи її власних синів, ближча в роді ґеради отримує, і не може їх нікому, навіть чоловікові, віддати заповітом і від­далити від ближчих родичів, інше ж рухоме майно тоді бере по жінці чоловік (Specu[lo] Saxon[um] libro 3, artic[ulo] 76 et articu[lo].

Ґерада - це гардероб її [жінки]: її вбрання, відріз чи вже розкроєне сукно чи полотно і ті речі, які належали до жінчиного вбрання, або те, що за чоловіка вико­ристовувала. А якщо чоловік торгував сукном або полотном, хоч би і почате було, то все ж не відходить дружині, а лише нащадкам або ближчим родичам померло­го; тільки те тут розуміємо під відрізами, що призначалося не на продаж, а лише до вбрання та домашнього вжитку. Також до ґеради належать робочі коні, коро­ви, свині й інше майно, як гуси, кури, скрині, малі скриньки, золото на нитках, узголів'я, подушки, простирадла, банні речі, льон, персні, які носила замужем, вінки, книги, по яких жінка молилася, дзеркала (Iure Municip[ali] artic[ulo] 23 et artic[ulo] 57. Et Speculo Saxonum, libro 1, articulo 24).

Дівчина, яка залишилась у батьківському домі, не видана від батьків, по ма­тері бере ґераду; а та, що вже видана, не має з нею ґеради ділити, бо та, що вида­на, взяла вже свій посаг, а друга чекала, чи то для шкоди, чи для користі, навіть якби ніяких речей по матері не лишилося. А як що-небудь з таких речей візьме, не повинна їх з сестрою ділити (Spec[ulo] Saxon[um], lib[ro] 1, art[iculo] 5 et Speculo Sax[onum], lib[ro] 2, art[iculo] 19 et lib[ro] 1, art[iculo] 13).

Якщо чоловік вбрання своєї дружини задля її здоров'я і життя при потребі заставив, жінка ж все ж померла, а ближча [родичка] вимагає для себе ґеради, чоловік же говорить, що на потреби своєї дружини та її здоров'я заставив одяг, а гроші на її лікування витратив, а родичка би попри те таки наполягала, оскіль­ки знає, що заставу здійснив чоловік, а не його жінка, якщо має на те достатньо доказів. Чоловік все ж говорить, що найперше на потребу своєї дружини і задля її здоров'я здійснив заставу і тим її підтримував; якщо чоловік може це довести свідченням того, в кого одяг заставлено, що за оздоровлення жінки одяг заставив, тоді та, що ґераду вимагала, має сама собі викупити, а чоловік в тім не має чинити перешкод (Ut de hoc Speculo Saxo[um], lib[ro] 1, artic[ulo] 24).

Якщо б хтось брав шлюб з жінкою, з якою перед тим не жив, і якби брав її вагітною, тоді дитина, що народиться, коли шлюб відбувся, з часом, як і та, що народиться по смерті батька, пізніше не матиме повного права на успадкування нарівні з іншими, добре народженими (Spec[ulo] Sax[onum], lib[ro] 1, art[iculo] 36. Et Iure Mun[unicipale], arti[ulo] 96).

Жінка, з якою шлюбує чоловік, що нічого за нею не бере і сам нічого не має, а потім спільно доробляться, після смерті чоловіка бере собі четверту частину маєтків і ґераду, а три інші частини переходять нащадкам чоловіка (Ut de hoc Iure Mun[icipale], art[iculo] 22 et Speculo Saxonum lib[ro] 1, artic[ulo] 21 et articulo 24).

Жінка, поки чоловік живий, не має влади ані в посагу, ані в грошових спра­вах, а все залишається за чоловіком, і лише по чоловіковій смерті бере свою час­тину (Iure Municipali, articulo 24).

Жінки повинні мати опікунів для здійснення різних справ. [...] Друге, що сама не може нічого записати або подарувати, а лише через опікуна, а також не може бути притягнута до відповідальності [.].

Жінка не може сама в суді речей проголошувати, ані в судових справах виступа­ти [в будь-якій якості], лише через опікуна (Speculo Saxonum, libro 2, articulo 63).

Groicki B. Artykuły prawa majdeburskiego ktore zowią Speculum Saxonum z łacińskiego jezyka na polski przełożone і znowu drukowane roku pańskiego 1629. - Warszawa, 1954. - S. 10-17.