Анна Романова
Нам дуже мало відомо про другу жінку Романа. Лиш недавно проф. Н. Полонська-Василенко опублікувала джерельну студію про неї. В наших джерелах є натяки на те, що вона була споріднена з угорськими, польськими та візантійськими пануючими родами.
Відомий генеалог Баумгартен вважав її візантійською княжною. Пашуто, без глибшого обґрунтування такої думки, каже, що вона вийшла з кругів волинського боярства. Ту думку поділяє й проф. Полонська-Василенко; та зовсім мало правдоподібним є, щоб людина з такими широкими родинними зв’язками походила лиш з боярського роду. Зрештою, відомо, що до 1218. р. Романова вдова провадила всю політику за своїх малолітніх синів, а сам факт, що вона вважалася рівною головам сусідніх держав, вказує, що вона мусіла бути княжого роду. На підставі одної замітки літопису знаємо, що ім’я її було Анна. 1218. р. Данило, старший син Романа з другого подружжя, оженився з донькою тодішнього галицького князя, Мстислава Удатного, і щойно тоді Анна передала провід династії в Данилові руки, а сама вступила до манастиря. Якого? Знаємо, що в 1253. р. Анна, очевидно, тоді вже людина глибокої старости, згадана в числі осіб, що намовляли Данила прийняти корону від папи. Чи Анна була з роду католичкою, чи українське православ’я було тоді на стільки узахіднене, що православна монахиня не бачила нічого незвичайного в коронації сина короною від папи?Одне можна вважати певним: якби ми знали більше про походження Анни, неодне, сьогодні неясне, особливо з подій по смерті Романа, було б сьогодні нам зрозуміліше та ясніше.
Політичні зв’язки з Візантією мали, очевидно, ехо у походах Романа на половціїв. Кожний київський князь мусів організувати такі походи. Це була справа престижу для нього, як старшини Руської землі, і життєва справа для його князівства, головне для самих киян, бож їх місто все ще було тоді великим промислово-торговельним осередком. Успіхи Романа на протиполовецькому фронті відмічалися в Візантії признанням за ним титулу великого князя — ігемон, коли Рюрика називали лиш правителем — діепон (Прісьол- ков, Пашуто). Можна думати, що місцевість, Романів Торг, у галицькому Пониззі завдячує половецьким походам Романа своє повстання або бодай ім’я.