Аналіз краніологічного матеріалу з ґрунтового могильника Благовіщенка

Антропологічний матеріал з могильника Благовіщен­ка досліджений С.І. Круц та Л.В. Литвиновою (2002; 2003). Краніологічна серія складається з 6 чоловічих та 17 жіночих черепів, які подані у табл.

Чисельно більш репрезентативна (17 черепів) жіноча серія співпадає за низкою ознак з чоловічою (з урахуванням статевого диморфізму), але за ін­шими ознаками дещо відрізняється від останньої. Для порівняння чоловічої та жіночої груп використовувалися стандартні коефіцієнти статевого димор­фізму (Алексеев, Дебец, 1964). В серії Благовіщенка коефіцієнти статевого диморфізму підраховані для 14 краніологічних ознак: завищені коефіцієнти мають 4 ознаки, занижені — 10 ознак, що може вказувати на істотні морфо­логічні відмінності між чоловічими та жіночими черепами (табл. 6). Зупини­мося на цьому більш детально.

У порівнянні з чоловічими черепами жіночі більш широкоголові, що обу­мовлено збільшенням у них поперечного діаметру, при середніх розмірах поздовжнього діаметру, за покажчиком жіночі черепи брахікранні.

Відзначаються й інші відмінності — жіночі черепи більш низькоорбітні та, відповідно у них менший орбітний покажчик, більш широконосі, носовий покажчик вказує на платиринію, тоді, як чоловічі лепторинні. Кут носових кісток до лінії профілю менше, сплощення обличчя на верхньому та серед­ньому рівні більше.

Отже, деяка різниця між чоловічою та жіночою серіями може свідчи­ти про неоднорідність антропологічного складу населення, яке залишило

Таблиця 6. Співвідношення розмірів чоловічих та жіночих черепів в серії Благовіщенка

могильник Благовіщенка. Висновки стосовно змішаного антропологічного складу цієї групи підтверджуються й аналізом жіночої серії. Звертає на себе увагу, перш за все, різниця в будові мозкової коробки, відображена череп­ним покажчиком, що є важливим критерієм для виділення краніологічних варіантів у вибірці. Тому характер розподілу форми черепа в жіночій серії дає можливість говорити про її неоднорідність. В даному випадку брахікран- ні черепи переважають і становлять 50,0 %, мезокранні складають 43,75 % та 6,25 % — доліхокранні. Серед брахікранних черепів зустрічаються як ти­пово брахікранні (черепний покажчик складає 85,0), так і гіпербрахікранні (індекс — 94,0), внаслідок чого, крива розподілу черепного покажчика бага- товершинна, що не відповідає критерію однорідності групи за формою голо­ви. Така ж ситуація спостерігається й за багатьма іншими ознаками — висоті обличчя, орбітному покажчику, кутам вертикального та горизонтального профілювання, куту виступання носа, глибині іклової ямки. По всім цим оз­накам квадратичні ухили перевищують стандартні, варіаційні ряди розтяг­нені. Таким чином, жіноча серія з могильника Благовіщенка є змішаною гру­пою. Присутність гіпербрахікранів з послабленим профілюванням, високим та широким обличчям, слабким виступанням носових кісток, неглибокою ікловою ямкою свідчить про наявність у групі монголоїдних елементів при домінуванні мезобрахікранних, відносно вузьколицих, з добре профільова­ним обличчям, що належать до одного з варіантів європеоїдів.

Щоб з'ясувати походження антропологічних типів в серії з могильника Благовіщенка необхідно провести їх співставлення з матеріалами синхрон­них могильників Нижнього Подніпров'я та прилеглих територій.

Для об'єктивної оцінки подібності та розходження між серіями, які порів­нювалися, був застосований метод сумарних відстаней Пенроза у модифіка­ції О.Г. Козінцева. Співставлення проведено за 17 краніологічними ознаками: поздовжній, поперечний та висотний (ba) діаметри, найменша ширина лоба, ширина та висота обличчя, орбіт та носа, кут лоба (n), загальний кут обличчя, кут носових кісток до лінії профілю, назомалярний та зигомаксилярний кути, симотична висота та ширина. До аналізу залучено 36 чоловічих та 34 жіночих груп, що репрезентують середньовічне населення Півдня Східної Європи (до­даток, табл. 29, 30). На жаль, значна кількість середньовічних серій опубліко­вана за скороченою програмою, до якої не входять кутові розміри черепів, а залучаються тільки 10 краніологічних ознак: поздовжній, поперечний та висо­тний (ba) діаметри, найменша ширина лоба, ширина та висота обличчя, орбіт і носа. Тому, з метою використання найбільшої кількості серій для порівняння за формулою Пенроза ми включили і ці матеріали, залучивши загалом 56 чо­ловічих груп за 10 вище переліченими ознаками (додаток, табл. 28).

Територіально та хронологічно дуже близькі могильнику Благовіщен­ка такі некрополі, як Каїри, Кам'янка та Мамай Сурка. Сумарна відстань за формулою Пенроза за 17 ознаками демонструє значну близькість з група­ми: Каїри — 0,179, Кам'янка — 0,239, зв'язок з серією Мамай Сурка дещо ослаблений — 0,362. Чоловічі черепи з Благовіщенки, у порівнянні з серією Кам'янка, що характеризуються брахікранією, дещо довші (мезокранні), склепіння черепа в них вище, як і орбіти, ніс більш вузький, обличчя більш профільоване.

Простежена також подібність до деяких слов'янських серій із Середньо­го Подніпров'я: полян переяславських; сумарна відстань становить 0,219 та чернігівських — 0,296 та серії Григорівка — 0,284, аланської серії Дмитрівсь- ке — 0,259, болгарської серії з могильника Лимбар — 0,182 та збірної серії сарматської культури (Запорізька та Дніпропетровська області) — 0,246. Результати цього порівняльного аналізу показали, що значну близькість до чоловічої серії проявляють деякі аланські серії: Адіюх — 0,069, Гамівське — 0,138, Казазово-2 — 0,144, Маяцьке (могильник) — 0,165, Ютанівка — 0,156, Нижні Луб'янки — 0,167, Новохарківський — 0,269, а також серія з могиль­ника золотоординського періоду Торговиця (Центральна Україна) — 0,208.

До кластерного аналізу залучені 14 краніологічних ознак, що, певною мірою, диференціюють європеоїдні та монголоїдні комплекси: висотний діаметр (ba), найменша ширина лоба, ширина та висота обличчя, кут лоба (nas), загальний кут обличчя, кут виступання носа, назомалярний та зиго­максилярний кути та покажчики: черепний, носовий, орбітний, дакріальний та симотичний.

Кластерний аналіз проведений для чоловічої серії з могильника Благо­віщенка, в деякій мірі, простежує той же напрямок зв'язків між населенням, який був виявлений і попереднім співставленням серій (рис. 3).

Як бачимо з графіку, чоловіча серія Благовіщенка має подібність до багатьох слов'янських серій із Середнього Подніпров'я: Монастирьок, Григорівка, Зелений Гай, збір­ні серії слов'ян переяславських та київських і аланських серій: Салтів, Черкесія (Північний Кавказ).

Важливі результати отримані при порів­нянні жіночої серії Благовіщенка з синхрон­ними за часом серіями з могильників Ниж­нього Подніпров'я. Перш за все, жіноча серія Благовіщенка за формою та будовою черепа, скелета обличчя виявляє подібність з серією Кам'янка, яка доходить до ідентичності, за виключенням двох ознак: кута виступання носу — він менше на цілу сигму. Пониження кута носу, можливо, пов'язане з тим, що доля монголоїдного компоненту в серії Благовіщен- ка виявилася більше.

Результати міжгрупового аналізу за фор­мулою Пенроза свідчать про значну морфо­логічну подібність жіночої серії до населен­ня Нижнього Подніпров'я цього ж часу, що походить з могильників Кам'янка — 0,147 (сумарна відстань), Мамай Сурка — 0,156 та Каїри — 0,254. Простежується близькість з деякими слов'янськими серіями: поляни київські — 0,116, Бранешти — 0,144, поляни переяславські — 0,145, сіверяни — 0,224, бол­гарською серією Лимбар (Молдова) — 0,169 та збірною серією сармат Поволжя та Подоння

Рис. 3. Результати кластерного аналізу чоловічих серій:

1 — Мамай Сурка; 2 — Кам'янка; 3 — Каїри; 4 — Зливки; 5 — Салтів; 6 — Бранешти; 7 — Лимбар; 8 — Великі Тархани; 9 — Кургани Нижнього Поволжя (кочівники); 10 — Половці Калмикії; 11 — Змійська; 12 — Сіверяни; 13 — Дмитрівське; 14 — Поляни переяславські; 15 — Поляни київські; 16 — По­ляни чернігівські; 17 — Дубаюрт; 18 — Гамівське; 19 — Бла­говіщенка; 20 — Половці Півдня України; 21 — Кочівники Півдня України; 22 — Печеніги Півдня України; 23 — Ман- гуп-Калє; 24 — Ескі-Кермен; 25 — Григорівка; 26 — Зелений Гай; 27 — Маяцьке (могильник); 28 — Ютанівка; 29 — Нижні Луб'янки; 30 — Черкесія (ранній етап); 31 — Черкесія (пізній етап); 32 — Кайбели (ранній етап); 33 — Ізмері; 34 — Зареч- не; 35 — Гончарне; 36 — Монастирьок (пізній етап) — 0,205 і сармат Півдня України (Дніпропетровська область) — 0,284 (додаток, табл. 30).

Отже, наведений антропологічний матеріал свідчить, що осіле населен­ня, яке залишило ґрунтовий могильник Благовіщенка, неоднорідне та налі­чує декілька морфологічних типів. Незважаючи на загальну європеоїдність чоловічої та жіночої серій, слід відзначити присутність монголоїдної до­мішки, що простежується на черепах з широким та дещо ослабленим гори­зонтальним профілюванням обличчя, у більшій мірі, жіночих. Відчувається вплив нащадків слов'янського населення Середнього Подніпров'я, нащад­ків населення салтово-маяцької культури: алан та болгар, а також, деякою мірою, кочового населення Степу.