<<
>>

№ 41 Алессандро Ґваньїні про інтеррегнум[202]

У Короні Польській дев’ять разів був інтеррегнум від часів Леха Першого, автора і розмножителя польського роду, тобто, як дехто вважає, від 550 аж до цього, 1572 року, як тут писалось, коли борг природі заплатив вищезгаданий не­переможний король Август.

Перший інтеррегнум був тоді, коли припинився рід Леха в Короні Польській, а на його місці сів Вишимир; після Вишимира у Польщі панував Крак.

Другий інтеррегнум був по королівні Ванді, дочці Крака, котра своє дівоцтво присвятила богам, а після трьох перемог і розгрому німецького князя Ритагора стрибнула до Вісли і там віддалася безсмертним богам. Після неї дванадцять воє­вод керувало дорученими коронними провінціями.

Третій інтеррегнум був після Пшемислава, котрий помер без нащадків. А там за королівство почали змагатися, і воно дісталось Лешкові, молодику з простого роду.

Четвертий інтеррегнум був після Попеля Другого Крушвіцького, якого з'їли миші, коли той П'яст Крушвіцький, міщанин і простий селюк, але прекрасний у чеснотах, був обраний на королівство за одностайною згодою всіх.

П'ятий інтеррегнум був по Мечиславі, або Мєшку Другому, коли його дру­жина Рикса, з дозволу сенату, керувала державою протягом кількох років з вели­кої шкодою для Корони; через її злість, вона разом з невинним [сином] дідичем Казимиром слушно була вигнана поляками до Саксонії, до брата римського імпе­ратора.

Шостий інтеррегнум був після вбивства Пшемислава Оттоном Лянґом та бранденбурзькими маркграфами; тоді було покликано на Польське Королівство чеського короля Вацлава.

Сьомий інтеррегнум був після Казимира Великого, сина Владислава Локот­ка, коли Польське Королівство доручили угорському королю Людвіку[203].

Восьмий інтеррегнум був після угорського і польського короля Людвіка, коли поляки покликали литвина Яґайла стати чоловіком королеви Ядвіґи, дочки Людвіка, й офірували йому королівство.

Його нащадки щасливо панували у нас близько двохсот років, їхнє панування тривало аж до нинішнього дев'ятого інтер- регнуму. Був інтеррегнум і потім, після Генріка і після Баторія, але про це буде сказано нижче.

Року 1572, одразу ж по смерті короля Сиґізмунда Авґуста, з'їхалося багато коронних панів і найзначнішої шляхти, також і з Великого князівства Литовського, трактуючи про оборону подільських кордонів від татар, також руських та литов­ських - від Московії. Вони виробили спільну думку щодо обрання короля. Тут були присутні багато послів та ораторів як від найвищого отця папи, так і римсько­го імператора Максиміліана[204], від французького короля і від його брата Генріха Анжуйського, князя Бурбонського (Borbonskiego)[205]. Прибули також представни­ки від шведського короля[206] [207] та інших іноземних князів та монархів. Однак все, з милості найвищого Господа, відбувалося несподівано мирно.

Року 1573. Була конвокація у Варшаві на свято Трьох королів, на яку з 'їхалось багато панів, сенаторів і послів від іноземного рицарства.

Гваньїні Олександр. Хроніка Європейської Сарматії/ Упоряд. Ю. Мицик. - К., 2007. - С. 193-194.

<< | >>
Источник: Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби / Упоряд. Т Гошко. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2011. 2011

Еще по теме № 41 Алессандро Ґваньїні про інтеррегнум[202]: