№ 41 Алессандро Ґваньїні про інтеррегнум[202]
У Короні Польській дев’ять разів був інтеррегнум від часів Леха Першого, автора і розмножителя польського роду, тобто, як дехто вважає, від 550 аж до цього, 1572 року, як тут писалось, коли борг природі заплатив вищезгаданий непереможний король Август.
Перший інтеррегнум був тоді, коли припинився рід Леха в Короні Польській, а на його місці сів Вишимир; після Вишимира у Польщі панував Крак.
Другий інтеррегнум був по королівні Ванді, дочці Крака, котра своє дівоцтво присвятила богам, а після трьох перемог і розгрому німецького князя Ритагора стрибнула до Вісли і там віддалася безсмертним богам. Після неї дванадцять воєвод керувало дорученими коронними провінціями.
Третій інтеррегнум був після Пшемислава, котрий помер без нащадків. А там за королівство почали змагатися, і воно дісталось Лешкові, молодику з простого роду.
Четвертий інтеррегнум був після Попеля Другого Крушвіцького, якого з'їли миші, коли той П'яст Крушвіцький, міщанин і простий селюк, але прекрасний у чеснотах, був обраний на королівство за одностайною згодою всіх.
П'ятий інтеррегнум був по Мечиславі, або Мєшку Другому, коли його дружина Рикса, з дозволу сенату, керувала державою протягом кількох років з великої шкодою для Корони; через її злість, вона разом з невинним [сином] дідичем Казимиром слушно була вигнана поляками до Саксонії, до брата римського імператора.
Шостий інтеррегнум був після вбивства Пшемислава Оттоном Лянґом та бранденбурзькими маркграфами; тоді було покликано на Польське Королівство чеського короля Вацлава.
Сьомий інтеррегнум був після Казимира Великого, сина Владислава Локотка, коли Польське Королівство доручили угорському королю Людвіку[203].
Восьмий інтеррегнум був після угорського і польського короля Людвіка, коли поляки покликали литвина Яґайла стати чоловіком королеви Ядвіґи, дочки Людвіка, й офірували йому королівство.
Його нащадки щасливо панували у нас близько двохсот років, їхнє панування тривало аж до нинішнього дев'ятого інтер- регнуму. Був інтеррегнум і потім, після Генріка і після Баторія, але про це буде сказано нижче.Року 1572, одразу ж по смерті короля Сиґізмунда Авґуста, з'їхалося багато коронних панів і найзначнішої шляхти, також і з Великого князівства Литовського, трактуючи про оборону подільських кордонів від татар, також руських та литовських - від Московії. Вони виробили спільну думку щодо обрання короля. Тут були присутні багато послів та ораторів як від найвищого отця папи, так і римського імператора Максиміліана[204], від французького короля і від його брата Генріха Анжуйського, князя Бурбонського (Borbonskiego)[205]. Прибули також представники від шведського короля[206] [207] та інших іноземних князів та монархів. Однак все, з милості найвищого Господа, відбувалося несподівано мирно. Року 1573. Була конвокація у Варшаві на свято Трьох королів, на яку з 'їхалось багато панів, сенаторів і послів від іноземного рицарства. Гваньїні Олександр. Хроніка Європейської Сарматії/ Упоряд. Ю. Мицик. - К., 2007. - С. 193-194.