АКТ ПРО СОЮЗ, УКЛАДЕНИЙ ВЕНЕЦІАНСЬКОЮ ГРОМАДОЮ, З ОДНОГО БОКУ, ЧЕРЕЗ МАРКА ЛАУРЕДАНО, ЯКОГО ПРИЗНАЧЕНО УПОВНОВАЖЕНИМ ВІД УРЯДУ, А, З ІНШОГО БОКУ, - КОРРАДОМ ЦИГАЛЛА, УПОВНОВАЖЕНИМ ГЕНУЕЗЬКИМ (1344 р.)[8]
В ім’я Боже, амінь.
Оскільки несподівано, нещодавно, перебувало у володіннях хана Джанібека, і в Тані, потрапило у полон, вбито та пограбовано багато венеціанських купців, в також і багато генуезьких громадян, [всі вони] втратили у той самий час в означених місцях власні маєтності й товари, то найясновельможніший Венеціанський Дож Андрій Дандоло вирішив за благо урочисто зі своєю радою викупити полонених громадян, а також відшкодувати їм завдані збитки.
За його прикладом, найясновельможніший Генуезький Дож Симон Буканігра також розглянув на своїй раді справу щодо викупу за задоволення полонених генуезців, й вважаючи, що поєднані сили є міцнішими за.зусилля розпорошених, забажав, задля найкращого успіху в цій справі, укласти між обома общинами взаємний союз. Насамкінець, зважаючи на свою раду, він уповноважив мудрого мужа Коррадо Цигалла, громадянина міста Генуї, бути представником та повноважним громади Генуезької при найясновельможні- шому Дожі та при всій громаді Венеціанській, для наради й погодження з ними усього, що йому вбачається потрібним і корисним здійснити та виконати, як у справі стосовно збитків, завданих особам і власності Генуезців та Венеціанців на територіях Джанібека, для стягнення з Татарського і господаря Хазарії, так і стосовно спільного посольства, що мусить відбути до самого хана Джанібека, для стягнення з нього відшкодування за збитки, завдані ним венеціанським і генуезьким купцям.Все означене виходить повністю з вірчої грамоти. Остання дана згаданому Корраду Цигалле, що написана рукою Берта Мазурія, публічного нотарія Священної Імперії Римської, та канцлера найясновельможні- шого Дожа Генуезького, року 1344, індикту 11-го, червня 2-го, та мною, який нижче підписався, нотарієм, котрий бачив і прочитав, найясно- вельможніший Дож Венеції, спільно з радою своєю, обрав, постановив і визначив від себе та від імені громади Венеціанської, благородного мужа Марка Лауредано, громадянина Венеції, та прокуратора церкви Св.
Марка, повноважним для наради від Венеціанської громади із згаданим повноважним Генуезьким [представником] про все викладене у дорученні, що дане йому, Марку Лауредану, що написана рукою Рафа'іла де Карізініса, публічного нотарія, владою Імператора визначеного, і дяка Венеціанського догату, 1344 року, індикту 12-го, червня 17-го дня, і мною, що нижче підписався, нотарієм, котрий бачив і прочитав.Виходячи із зазначеного, вищезгаданий Коррадо Цигалла, повноважний славного й могучего Симона Буканігри, Божою милістю Дожа Генуезького, на підставі наданого йому повноваження, а Марк Лауредан, котрий уповноважений найясновельможнішим Дожем Венеції Андрієм Дандоло, за силою, що дана йому від Дожа і громади Венеціанської доручення, маючи належну владу радитися, укладати, підписувати та виконувати все, що буде ними встановлено за тією справою, щодо якої відбуваються перемовини, без примусу, за повної обізнаності у справі, й дотримуючись найближче до сенсу й виду даних їм повноважень, урочисто погодилися та обопільним підписом закріпили наступні щодо взаємного союзу статті:
1. Благородні мужі Марк Руцціні та Іоанн Стено, котрі призначені послами від Дожа та громади Венеціанської до хана Джанібека, відбудуть до місця під назвою Каффа, й там об’єднаються з двома послами, визначеними до того ж хана від найясновельможнішого Дожа Генуї Симона Буканігри, та, отримавши від хана ті грамоти, чи гарантії, котрі вважатимуться їм гідними довіри, й достатніми для прикриття їх, і задля успішного сприяння у дорученій їм справі, вони відбудуть, в ім’я Христове, у подальшу путь, і одностайно, за угодою досягнуть і постануть перед особою хана Джанібека.
2. Першочергово вони будуть наполегливо вимагати звільнення та викупу осіб, що знаходяться у татарському полоні, а також і повернення товарів, речей та власності, що вкрадена у венеціанських і генуезьких купців. Маєтність, товари й речі, що належать венеціанцям, будуть, у разі їх повернення, доправлені венеціанськими послами їх [венеціанському] уряду, а пожитки, товари і речі, що вилучені у генуезців, доправлятимуться, у разі їх повернення від татарів, за посередництва генуезьких послів до Генуї.
3. Якщо ж згаданим послам не вдасться безпосередньо повернути товари, речі та пожитки, що вкрадені татарами, а генуезькі чи венеціанські посли встигнуть за посередництва операції витребувати від хана видачі вкраденого, або його частини, то кожна із постраж- далих сторін мусить щодо втраченого майна взяти участь у викупі, відповідно до торговельних звичаїв. Грошові ж суми, що підлягають відшкодуванню за завдані збитки, мусять бути рівно розподіленими між венеціанськими та генуезькими купцями.
4. До від’їзду свого у зворотну путь, посли докладуть спільну й сукупну ретельність, спрямовану на затвердження між ними і ханом миру, любові та доброї згоди.
Союз, що укладено, мусить тривати рік, починаючи з 1-го наступного липня місяця, та закінчуючи 1-м липнем наступного року. Після визначеного терміну сторони, що домовляються, будуть вільними як і завжди щодо їх взаємних зносин, а також повернуться до того стану, що передував укладанню союзу. Якщо станеться, чого та омине цього Бог, що обоюдні посли своєї мети не досягнуть, і хан рішуче відмовиться від будь-якого відшкодування, тоді посли зобов’язані поверну тися до Каффи й очікувати там на зручний випадок для подовження перемовин із ханом та укладання з ним умов, що відповідають меті та користі обох громад. У випадку, якщо посли генуезькі, що перебувають нині в Орді, самостійно або за посередництва своїх представників, матимуть доступ до хана і зможуть розпочати з ним перемовини, а керівники у Каффі, що перебувають там за розпорядженням генуезького уряду, дізнаються, що перемовини тривають і належних умов з татарами не досягнуто, то вони зобов’язані терміново повідомити послів, що знаходяться в Орді, щодо нового союзу між Венецією та Генуєю та [дати розпорядження ці] перемовини з ханом у подальшому припинити, й від утримання себе від всілякого приватного клопотання, що не відповідає із визначенням союзного акта. У разі ж, якщо перемовини хоч і не досягли ще задовільного результату, але доведені послами до ступеня незворотності, тоді генуезьким послам надається право закінчити свою справу, не зважаючи на укладений з Венецією союз.
У такому випадку, якщо венеціанські посли, після прибуття в Каффу, дізнаються стосовно угоди, укладеної між генуезцями й ханом Джанібеком, їм надається рівне право вступати зі свого боку в зносини з ханом, з метою витребування від нього тих умов, котрі вважатимуться їм найвигідні- шими для громади Венеціанської. Генуезці ж беруть на себе обов’язок, де б вони не знаходилися, у Каффі чи на території хана, сприяти венеціанцям в їх перемовинах з ханом, як словом, так і ділом. Також пойменовані повноважені [особи] зобов’язуються урочистою взаємною угодою протягом [дії] союзу, окремо від спільного відому та волі обох сторін угоди, на територіях хана не торгувати, ані в умови та операції не вступати.На завершення, благородний муж Коррадо Цигалла, повноважний блискучого Генуезького Дожа Симеона Буканігри, та Марк Лауредано, повноважний знаменитого Дожа Венеції, домовилися: все вищевикладе- не як в цілому, так і частково зберігати непорушно, гарантуючи, що повноважний венеціанський від імені уряду свого ні правом, ані справами; ні особисто, ані за посередництва інших; ні прямо, ані опосередковано, уряду та громаді Генуезькій шкодити не буде; але всіх визначених статей дотримуватиметься свято і непорушно, під загрозою пені у десять тисяч дукатів золотом, котра [пеня] стягатиметься при будь-якому порушенні умов угоди протягом річного терміну, визначеного законним [для юридичної сили] даного союзу. Зі свого боку, повноважний общини Генуезької Коррадо Цигалла обіцяв у тій самій силі, ні громаді, ані уряду Венеціанському, ні прямо, ні опосередковано; ні собою, ані за посередництва інших шкоди не завдавати, під загрозою тієї ж пені у десять тисяч золотих дукатів. І присягнули повноважні [особи] Генуї та Венеції і душею своєю, що як пани Дожі, так і громади, що їх уповноважили, будуть з найвищою точністю виконувати всі умови, що викладено вище.
Задля більшого забезпечення для кожної зі сторін угоди, обидва повноважні, відповідно даній їм владі, заклали один одному все живе і маєтності їхніх взаємних общин, до повного відшкодування збитків, витрат і пені, означених у цьому акті, обіцяючи один одному, де б не відбулося, у будь-якому місці, вносити згадану пеню, й сплатити з надлишком за завдані збитки й зобов’язані вони також не застосовувати жодних відмовок.
Здійснений у благополучному граді Венеції, перед престолом Святого апостола й євангеліста Марка. Року по Різдву Господа 1344-го, індикту 12-го, дня 18-го місяця червня, у присутності викликаних свідків Іоанна Брагадіна, Марка Граденіго, сина покійного Ніколло Граденіго, Ніколло Поллано, Венеціанських громадян, а також Вільгельма Санта-Вінцентія, що мешкає у Пері, Агапіта Марцелло, Петра Вивалдія, Генуезьких громадян, Оберта де Пексано, нотарія і канцлера Дожа, й громади Генуезької та інших.
Символ Венеції - крилатий лев