№ 32 1638 р., не пізніше липня 10, табір на гирлі р. Старець. - Лист гетьмана Війська Запорозького Дмитра Гуні до коронного великого гетьмана Станіслава Конєцпольського з вимогою зберегти козацькі права
Найнижчі й в усьому добровільні наші рицарські служби найпильніше доручаємо милостивій ласці вашої вельможності, нашого милостивого пана etc.
З великою радістю чекали ми на милостиву ласку в.
м. нашого м. п., втішені перед тим універсалом в. м., сподіваючись, що змилосердившись, як християнський пан, зволиш покласти кінець тій смуті і невпинному проливанню християнської крові. Тому й Війська нашого Запорозького не розпускали, не бажаючи більше спостерігати, як ллється невинна кров. Не можемо інакше розуміти того, що в. м. не для згоди й поміркованості привів усе своє військо сюди, в плавні, перед Військо Запорозьке, а напевно для того, щоб остаточно знищити нас. Чати свої розпустили, котрі над невинною християнською кров'ю знущаються гірше, ніж супротивники святої віри, як слуги жорстоких тиранів. Очевидно, немає тут ні правди, ні Божого страху. Нехай би точили війну з нами, з Військом Запорозьким, котре життя свого не шкодує й за наші криваві заслуги та невинно пролиту кров здалося на милість найвищого Бога, давши спокій невинним, бідним і пригніченим людям, голос котрих і невинно пролита кров волають до Бога про помсту, закликаючи й нас до того. Через зрадників наших втрачаємо права і воль- ності, надані від св. пам'яті королів польських за наші криваві заслуги, втрачаємо все, що з давніх часів набуте виключно шаблею. Тому ліпше померти і один за другим покласти голови, ніж погодитись на таке перемир'я, як під Кумейками, бодай ніколи не вернулося б. Однак, як і раніше писали до й. в. м., так і тепер, здаючись на ваш мудрий розсуд, просимо в. м., нашого м. п., припинити проливання невинної християнської крові й не залишати нас без своєї панської ласки, щоб ми більше не терпіли таких бід і гноблення, а лишалися при давніх правах і вольностях, набутих колись нашими кривавими заслугами. Певно, що ми не бажали б довше дивитись на проливання невинної крові, але нас стримує те, що в. м., наш милостивий пан, прийшовши сюди, ні перемир'я, ані справжньої війни не починаєш. Взяти ж нас буде нелегко. Щоб не звинувачувати нас, коли ми, як слуги і підніжки в. м., з в. м., нашим м. п., битись не хочемо, але якщо хтось нападе на нас - будемо боронитися. Тому просимо в. м., нашого милостивого пана, повестися з нами так, щоб це було славою для в. м. та без обтяження як нас самих, так і убогих людей, без кровопролиття. І як на батька покладаємось, щоб своєю мудрою увагою той наш вчинок покривши і до милостивої ласки наш прийнявши, зволив бути нашим захисником перед й. к. м. й Річчю Посполитою. А ми, поки будемо живі, за щасливе панування в. м., нашого милостивого пана, Бога просити і всяким добром винагороджувати будемо. Віддаючи до милостивої ласки в., нашого милостивого пана й добродія пана бога просити і всяким добром винагороджувати будемо. Віддаючись до милостивої ласки в., нашого милостивого пана, з приниженими службами нашими, просимо про швидку відповідь, чи з добром, чи на що буде воля й милостиве рішення в. м., нашого милостивого пана, і те все на мудрий розсуд в. м. віддаємо. Просимо сьогодні нас повідомити.В. м., нашого милостивого пана, у всьому покірні слуги.
Дмитро Тимошевич Гуня, старший над Військом Запорозьким й. к. м.
Селянський рух на Україні 1569-1647 рр.: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. Г. Боряк, К. Віслобоков, Т. Гирич та ін. - К., 1993. - С. 301-302.
Еще по теме № 32 1638 р., не пізніше липня 10, табір на гирлі р. Старець. - Лист гетьмана Війська Запорозького Дмитра Гуні до коронного великого гетьмана Станіслава Конєцпольського з вимогою зберегти козацькі права:
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -