№ 21 1600 р. - Дарування козаком Тишком Волевачем за заповітом свого майна дружині та дітям
[...] Я, раб Божий Тишко Федорович Волевач, громадянин і козак чигиринський, будучи від Господа Бога покараний хворобою і лежачи на постелі смертній, при кінці життя мого пишу цей мій тестамент за доброї пам'яті і повного розуму мого, і, будучи не намовлений ніким і не примушений, тільки по добрій волі своїй, наперед доручаю душу мою грішну Господові Богові, а тіло моє для погребения в землі віддаю на піклування - амінь - синові моєму Антонові, він має після моєї смерті тіло моє поховати і душу мою грішну пом'янути за законом християнським.
Перш за все відписую двір свій власний, що в Чигирині знаходиться, в якому я і живу, жоні моїй Марії із найменшим сином Іванцем з усім господарським майном; пасіку, що знаходиться на Чутці, з бджолами і дванадцятьма байрачками, з полем орним і сінокосами, почавши від гирла Чутки, від Ірклії аж до розташування лісу Чуті, де Германівські байраки в річку Чутку впадають, і хутір, що там же є, з худобою і вівцями; коней два табуни з двома жеребцями, вороним і гнідим; грошей тисяча кіп; казанів шість - жоні моїй Марії із сином Іванцем; пасіка в Мотринині, понад Єничем, ліс з підліссям з сінокосами і орним полем; з якої пасіки і Суботівка річка вийшла; бджіл у ній сто двадцять [вуликів] - то синові моєму Антонові; а той ґрунт куплений дідом моїм Яковом Волевачем у Івана Безмовного, на який і запис маєм; цьому ж синові моєму - п'ятсот кіп грошів доброї монети; хутір на Березівці - наполовину з Андрієм; Антонові - рогата худоба і вівці наполовину; коней - по табуну і по жеребцю, половому і рижому - синам Антонові і Андрієві; волевачівські байраки, яких маємо вісім, з полем орним понад Цибульником і з сіножатями, що лежать по обидва боки річки Цибульника, з нижчої голови вийшовши від Жбира, де могила, і від Грузької балки, і від малого круглого озерця мало не до скель, ті сіножаті і орне поле, в тих волевачівських байраках пасіка з бджолами - то все синові моєму Андрієві і п'ятсот кіп грошів; і ті всі Волевачівські сінокосні і орні заходи і байраки, за гроші здавна предком моїм набуті, поля орні і сіножаті як у Калантаєві, так і на Чуті, - синам моїм Антонові і Андрієві; п'ятдесят діжок меду - то тридцять жоні моїй із сином малим, а по десять - більшим [синам]: Антонові і Андрієві; янчарок[603] добрих під сріблом - по дві і по п'ять рушниць кожному синові; одежею і срібними чарками рівно мають поділитися; невісткам двом Вотці і Гапці - по ярмаку хвалендишо- вому[604] із золотистими потребами[605] і по адамашку[606] [...] та по позолоченому поясу, одній - із червоними, а другій - з зеленими [...]. Попам церков Свято-Спаської і Пречиської і Петровської - на поминання по двадцять кіп грошів та на церкви по сорока кіп на всіх трьох; а ті гроші, які я відписав своїй жоні, то при кінці своїм [...] по волі [своїй] має по рівній частині дітям відписати, а також на поминання за душі і на церкви роздати по волі своїй; а також хто мені [винен], має жона моя собі виправити [витребувати]: перш за все Кузьма Кривець - кіп сто грошів, Іван Соленик - півтораста дві копи; Яким Довгополий - п'ятсот кіп винен грошів;
Супрун, що Безноску держить, винен сорок кіп грошів; Жук Білий винен тридцять п'ять кіп грошів, заставка його - жупан оксамитовий, червоний; Пшенична Кирилова винна сімнадцять кіп грошів; Павло Свитка винен дванадцять кіп грошів, Яким Чернишенко винен тридцять кіп грошів; Іван Момот винен сорок кіп грошів; Семен Турчинець - десять кіп грошів; Харко Гущенко винен чотиридесят [сорок] золотих, міщани винні шістдесят кіп грошів, брав Коваленко Юско та Бондаренко; Скрипчишині дочки винні десять кіп грошів, а більше того ні мені, ні я нікому нічого не винен, тільки Господові Богові душу мою грішну; а хто б мав після моєї смерті в убогу мою маєтність [втручатися], в опікунів моїх відбирати, позивати і мою духівницю[607] касувати, судитися, - той зі мною на тому світі розсудиться, на страшному суді Христовому, перед суддею нелицемірним [...].
Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. - К., 1959. - Т. 1: З найдавніших часів до кінця 50-х рр. ХІХ ст. / Упоряд. О. Бевзо та ін. - С. 128-129.