№ 53 1577 р., травня 25, Мальборк. - Стефан виносить рішення у справі скар­ги громади і цехів Львова на міську раду за самовільне накладання по­датків та інші надуживання і наказує обрати колегію «сорока мужів», що представлятиме громаду

Стефан, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної грамоти повідомляємо всім, кому необхідно. З прохання, що подали нам від імені громади нашого міста Львова, ми дізналися про те, що між громадою, з одного боку, і райцями, війтом та лавниками цього ж міста, з другого боку, виникло багато суперечок, незгод і сва­рок з приводу різних кривд і гноблення; ми видали мандат, яким викликали обидві згадані сторони у призначений термін до нас та до нашого трибуналу, щоб вони з'явилися перед нами з усіма своїми суперечками, правами та виправдовуваннями, щоб вони краще перед нами судово вирішували всі свої кривди, спори та незгоди, ніж мали тривати у цьому місті часті, взаємні суперечки, незгоди і неспокій.

Коли вони з'явилися перед нами і нашим судом з повноваженням від громади і цехів цього міста, домагалися рішення в терміні, який ми їм визначили. Тоді висту­пили насамперед уповноважені від громади з поданням пунктів про кривди і тягарі. Вони скаржилися в них на те, що раєцький та війтівський уряди гноблять і обтяжу­ють цю громаду, навіть спільноту цього міста. Після того вищевказані уповноважені від раєцького та війтівського урядів подавали також свідчення своєї невинності, як усно, так і письмово, та наводили привілеї, права і захисні грамоти відповідно до кожного пункту зокрема. Ми зі своїми дорадниками і досвідченими правознавцями нашого двору, які тоді з ними засідали, вислухавши уважно предмет суперечки, до­кази, аргументи і підтвердження, які обидві сторони виклали перед нами стосовно окремих пунктів [скарги], і відповідно перевіривши, розглянувши та обміркувавши права, привілеї та інші захисні грамоти, які вони нам пред'явили, [вирішили]:

1.

2. Про міське майно, а саме дві кам'яниці, розпродані міським магістратом, на що уповноважені громади скаржилися. Оскільки райці повідомляли, що деякі міські кам'яниці, куплені за міські гроші, тоді [вони] продали за невідкладною потребою міста і за згодою всієї громади, й отримані гроші за продані [кам'яниці] тільки лише на громадський вжиток міста використали; і з надлишком, замість цих проданих будинків, інші маєтки з міських прибутків у користування і вигоду міста у кращі часи купили, відсилаючи у цьому до записів і реєстрів звітів. Ми також, звертаючи увагу на управління цим містом, відсилаємо [до] пункту про складання звіту, [що] нашими попередниками раєцькому уряду з довір'ям їм було доручене, щоб із звіту [міщани] відкрили [правду]. Так само про відчуження села Брюховичі. То, оскільки райці посилалися, що [вони] представили свій привілей на колись безлюдне і пусте місце, давніше надане місту, що це майно не є відчу­жене [від міста], і дехто міщан у справі локації і витрат, зроблених на локацію, до певного часу на загосподарювання [села] не зробив, але тими останніми часами певний великий чинш з цих маєтків вже має, щоб також це із складеного звіту нехай [міщани] відкриють, і відсилаємо [їх] до складання звіту.

3. Що ж стосується звітності магістрату про міські прибутки, то оскільки в справі складання того звіту пред'явили нам від імені райців привілей або декла­рацію, видану найяснішим покійним королем Сиґізмундом І, як декрет між гро­мадою і райцями, [де сказано], щоб для складання звіту обирати з-поміж громади шість відповідних людей і неурядуючих райців, які б перед новими виборами складали звіт у присутності райців - урядуючих [райців] і чотирьох лавників - і під присягою підписували його, залишаємо їх при цьому звичаї згідно із згаданою декларацією короля Сиґізмунда І, з тим, одначе, [застереженням], щоб вільно нам було, коли схочемо, якщо це необхідно, відрядити для заслуховування цього звіту наших депутатів з нашим старостою для того, щоб через це не порушити консти­туцій королівства, ухвалених відносно звітування.

4. Що ж до справи вибору райців, то оскільки уповноважені від громади на­полягали, щоб за звичаєм інших міст і загальним правом [цей вибір] належав до громади, а райці дотримувалися привілею, виданого відносно того ж вибору найяс- нішим покійним королем Сиґізмундом І, в якому застережено, щоб самі райці на місце померлого або померлих райців обирали іншого з-поміж лавників, ми збері­гаємо і залишаємо назавжди цих райців при тому привілеї короля Сиґізмунда І.

5. Про апеляції у закритих звичайних ротулах, посланих до нас, стосовно яких уповноважені громади наполягали, що ці закриті ротули можуть підміню­ватися й апеляції без права голосу допускатися. А райці дотримувалися наданих привілеїв і декретів наших попередників про використання такого роду закритих ротул, що нам показали. Ми тих райців згідно з тими привілеями і декретами про користування пересильних закритих ротул зберегли і зберігаємо вічними [ча­сами]. Таким чином, щоб надалі, у майбутньому, скільки разів ті ротули до нас повинні посилати закритими для обох сторін, як для позивача, так і для відпові­дача, [стільки разів] і в присутності цих двох сторін ці ротули мають закриватися. Весь процес справи, від якої до нас апелюють, у присутності [сторін] перш ніж закривати, мають прочитати.

6. Про відчужений будинок, колись званий писарським, про що уповнова­жені громади скаржилися, то оскільки райці доводили, що [будинок] був обтя- жений, і вже з міських прибутків вилучений і є виділений на місцеперебування міських писарів, таким чином, ми райців від такого звинувачення вільними про­голошуємо, залишаючи розпорядження тим будинком у довір'ї та керуванні того раєцького [уряду].

7. Про львівський склад, спустошений недбалістю райців, згідно з тим, як іменем громади до нас подано скаргу, то оскільки райці приводили [свідчення], що той склад [вони] скільки могли завжди оберігали, і в справі порушення складу багато разів до суду і нашого трибуналу викликали, не з [їх вини] сталося, що цей склад багато разів порушений, як гродським урядом, так і більшістю шлях­ти, настільки, що багато людей цей склад насмілюються минати. Мало того, по­вертаючись назад, наважуються [виступити] проти тих прав і привілеїв, наданих нашими попередниками щодо цього складу у місті Львові. Просили нас ці райці, щоб нашою повагою потурбуватися, тому ми вирішили так і вирішуємо даною [грамотою], щоб цей склад згідно з їх правами і привілеями у всьому точно обері­гався і дотримувався, і гродський уряд чи будь-яка особа має міцно і непорушно дотримуватися, під жодним видом чи приводом перешкоджати не повинна.

8. Про оцінку будинків, поданих до продажу, на що уповноважені громади скаржилися, що є обтяжені, то оскільки перед нами уповноважені райців пого­дилися, що така оцінка не поширюватиметься на людей суспільного становища, віровизнання і міської юрисдикції, в цьому згідно з їх згодою зберігаємо й зали­шаємо, і ту згоду нашою повагою та силою даного нашого декрету схвалюємо і підтримуємо.

9. Так само, у справі збирання міських податків також за згодою їх [райців] ми вирішуємо і постановляємо, щоб магістрат не накладав їх [міські податки] на міщан, без громадської та загальної згоди усього міста, як цього дотримуються в інших містах.

10. Так само у справі вибору [колегії] сорока мужів^[369], яка репрезентує гро­маду, ми вирішуємо та постановляємо, за згодою тих же сторін, їх [членів колегії сорока мужів], обирати за звичаєм інших міст, зокрема міста Кракова, тільки щоб члени колегії сорока мужів були людьми осілими, довіреними та чесними.

11. У справі повинностей передміщан, на які вони скаржаться через згаданих уповноважених, ніби ними [повинностями] їх обтяжують, - зокрема доводять, що не є їхнім обов’язком вивозити сміття з міста, - то, оскільки [уповноважені] від імені раєцького уряду довели та привілеями покійного короля Казимира Велико­го підтвердили, що вони [передміщани] оселились на міських ґрунтах з-поміж ста ланів, дарованих цьому місту, так є їхнім обов’язком виконувати всі міські повинності, які їм магістрат доручає, незважаючи на характер тих повинностей. А оскільки не тільки самі передміщани, але й міщани цього міста, навіть з-по­між райців, нарівні віддають та виконують усі повинності, якщо лише мають якусь частину тих ґрунтів, ми залишили їх [передміщан] при їхньому згаданому вище привілеї, вирішили та вирішуємо цим [декретом], що згадані передміщани зобов’язані виконувати від ґрунтів, зданих їм в оренду, всі повинності, які визна­чить їм магістрат.

12. Що ж стосується скарги цехів про поборювання привілеїв, то оскільки рай­ці наводили [в доказ], що не поборюють [привілеї], а більше того зберігають такого роду привілеї цехів, що до впорядкування добра у місті дотримуються, і були наді­лені з відома і за згодою міського магістрату, без прецеденту й обмеження міського магістрату. Ми хотіли таким чином потурбуватися, щоб унаслідок цього міський порядок не заплутати, декларуємо, що ті цехові привілеї, які видані з відома і за згодою міського магістрату, повинні мати силу і зберігатися, і нехай печаткою того магістрату на прохання від нас для підтвердження зміцнені будуть.

13. Про опустілий другий ярмарок на свято св. Маргарити, який до цього часу звично відбувався, на що уповноважені від громади скаржилися, то оскіль­ки уповноважені райців просили, щоб це було віднесено до загальної згоди всіх міщан, наскільки цей ярмарок на той час [є потрібним], як [міщани] захочуть, до цієї [згоди] відносимо і відсилаємо.

14. Про таємні ухвали міста, то оскільки райці представили, що якщо бу­дуть продовжуватися ухвали міста, то щоб всі мали [можливість] і щоб більшість [міщан] ухвалювали без перешкод, хай [збори] відбудуться зі згоди магістрату і всієї громади та нашого благополучного королівського схвалення.

15. Так само про громадське каміння, приготовлене для спорудження [міських] веж, що райцями було забране у приватне користування, як рішуче стверджують [міщани], то оскільки райці представили, що якщо відповідатимуть про це громаді, то покажуть, що нічого з цього [каміння] у приватне користування не брали.

16. Також про міські не зменшені міри, але згідно з давньою громадською мірою грошей, яка на ратуші знаходиться, [щоб були] зрівняні у всіх відношен­нях, відсилаємо до спільних і всього міста зборів, щоб [міру] показували і де­монстрували у місті, загальноприйнятому для громади, і так, щоб [міщани] у громадських постановах і [постановах міського] уряду частково не відміняли воєводських [постанов].

17. Усі інші скарги і приватні справи приватних осіб відсилаємо до відповід­ного для них львівського міського суду, на території якого вони [згадані приватні особи] мають маєтки, щоб ці справи розглядалися легально перед судом із збере­женням можливості звертатися до нас із апеляцією. При цьому серйозно доручаємо і наказуємо тим вищезгаданим сторонам під нашим суворим попередженням, щоб у майбутньому не чинили між собою жодного заколоту, незгоди, непорозуміння або міських і міжусобних бунтів, але жили мирно, спокійно, в братерській любові і задовольнялися загальним правом. Громада повинна ставитися до магістрату з на­лежним послухом, повагою та пошаною. Магістрат також повинен приділяти гро­маді гідну увагу і відкласти всякі спори, зневаги, ворожнечу та ненависть, що досі були між обома сторонами, і назавжди про них забути та не згадувати. Також не вільно мстити під будь-яким виглядом чи з будь-якого приводу одному над іншими, разом чи окремо, під загрозою сплати в наш скарб 1000 гривен кари в грошах за­гального обігу стороною, яка провиниться і не буде додержуватися вищезгаданого. Постановляємо нашим рішенням, що всякі подібні непорозуміння, спори та обви­нувачення ніколи взагалі і зокрема не можуть і не повинні шкодити ні добрій славі, ні репутації жодної з сторін, а також [їх] спадкоємцям. Для засвідчення справи до цієї [грамоти] наша печатка є підвішена.

Дано в Марієнбурзі у найближчу суботу перед [святом] П’ятидесятниці, року Божого 1577, нашого панування 2 року.

Стефан, король.

Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998. - С. 387­396.