№ 47 1566 р. - Другий Литовський статут про міщан
РОЗДІЛ ІІІ
АРТИКУЛ 27
Про міщан міста нашого Віленського, яким правом шляхту з міщанами судити мають
Теж уставуємо, що коли б трапилось скаржитись якому шляхтичу на підданих наших міщан віленських про рани, про головщизни; тоді те судити вряд міський має своїм судом, магдебурзьким правом, згідно з привілеями, наданними їм від нас, господаря, і від предків наших.
Коли б теж трапився який ґвалт міщанину від шляхтича, хоча б у тому місті нашому Віленському; тоді у таких справах вряд замковий земський правосуддя чинити буде правом земським і статутом прав посполитих цього панства, Великого князівства Литовського, і карати згідно з правом і статутом земським. А міщани інших міст шляхту судити мають про рани, про головщизни їх шляхетські земським правом, згідно з стародавнім статутом короля його милості Сиґізмунда, пана і отця нашого.АРТИКУЛ 28
Про міщан, що селян не мають на торгу грабувати
Теж уставуємо, що міщани, піддані наші, про борги свої які-небудь, не мають селян наших, ані теж духовних і світських, ані чиїх інших на торгу затримувати і грабувати, ані тим собі справедливість на них доводити; але про ті борги з тими винуватими у панів їх, а з нашими підданими у врядників наших, будуть повинні справедливості добиватися, а наші врядники і панські мають їм правосуддя чинити. А якби хто пограбував, не доводячи до суду, тоді має дати штрафу нам, господарю, три рублі[360] грошей, і стороні три рублі грошей, а грабіж подвійно нав'язати і шкоду також подвійно відшкодувати.
АРТИКУЛ 29
Про слуг і про людей шляхетських, челядь невільну, які до міст подаються
Уставуємо, які б слуги і люди отчизні, або челядь невільна, втекли від княжат, панів або від якого шляхтича і прийшли до столичного міста нашого Віленського або до інших міст наших князівських, панських і духовних в землях панства нашого - Великого князівства Литовського, то тих людей, слуг мають війти, бурмістри, райці наші, з міст наших, вислухавши слушні доводи від панів їх, судячи земським правом, крім тих слуг шляхетських, які прийшовши до міст наших і прийнявши право, в якому-небудь з міст наших, таких войти і врядники наші видати не мають. А що стосовно челяді невільної, яка б прийшла до міст наших, тим ані прийняття права магдебурзького, ані осілість, ані теж проживання протягом десяти років допомогти не мають, і повинні будуть войти, і державці, і врядники наші їх видати.
Так теж старостам, і державцям, і врядникам нашим, де права магдебурзького немає, у врядах наших тим же чином проти з такими втікачами поводитися мають [...].РОЗДІЛ IV
АРТИКУЛ 46
Про міщан і про людей наших і про кривди їм від шляхти
Уставуємо, якби хто з княжат, панів, шляхти всякого стану або з їхніх підданих вчинив кривду яку міщанам нашим міст наших, де права магдебурзького не мають, також і людям маєтків наших господарських; до таких про вчинення правосуддя воєводи, старости і державці наші мають самі або врядники їх відразу ж обіслати листом своїм, а де б його в маєтку не було, тоді возний має лист у маєтку його покласти, щоб сам собі і підданим своїм правосуддя вчинив. А якщо за тим першим обсиланням правосуддя не вчинить, вряд наш має в суді земському позови взяти і таких позвати на роки судові, які у тому повіті будуть, і він на перші роки, як на завиті, під страхом втратити право має стати і підданих своїх поставити; а суд має, як з тим паном, так і з підданими його, від котрих би міщанам або людям нашим кривда діялася, як на завитому року, правосуддя вчинити; і в справі, у якій би проти міщан і людей наших були винними, кожний грабіж слушним доводом доведений з нав'язкою наказати заплатити.
АРТИКУЛ 47
Про міщан права магдебурзького
Теж уставуємо, якби якому з міщан наших права магдебурзького яка кривда діялася від князів, панів, зем'ян, а вони б самі добровільно усправедливитися не хотіли, - тоді такого кожного міщанин має до суду земського повітового позвати і далі вести проти нього справу згідно з вчинком, правом і статутом земським.
Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566р. - С. 288-289, 317.