№ 45 1562 р., грудня 19, Пйотркув. - Сиґізмунд Авґуст оголошує, що надалі рішення судів Львова, доставлені спеціальним посланцем, будуть розглядатися без відтермінуваня у всякому місці, де перебуватиме у той час король зі своїм двором
Сиґізмунд Авґуст, Божою ласкою (ти.тулатура). Даною нашою грамотою повідомляємо всім і кожному, кому необхідно, сучасникам і прийдешнім, хто це читатиме. Хоча славетні бурмистри і райці, війт і лавники нашого міста Львова, відповідно до привілею, наданого нашим божественним батьком, і нашого варшавського підтвердного декрету, таку спеціальну прерогативу мають, що в усіх апеляційних справах, як від раєцького уряду, так і від лавничого суду, які до нашого трибуналу від будь-яких людей потраплять, жодній зі сторін судових процесів, що якісь дії у тих судах зробила і в раєцьких книгах або до міського суду була записана, не можна доручати перенесення [документів] до нас або до якогось іншого місця вищого суду, але тільки слід пересилати до нас із закритою ротулою спеціальним посланцем, обдумано визначеним [у цих справах].
Тим не менше, оскільки згадані львівські бурмистр, райці, війт і лавники скаржилися, що викликаються до нас за нашими позовами зі шкодою і збитком тому місту, через те, що такі ротули судових справ у певний час до нас слід пересилати і навіть, коли в справах магдебурзького міського суду загальні відтермінування нами надаються, подібно наші відтермінування в справах судочинства судів міста Львова, що до нас з будь-якої причини потрапляють, вони повинні відсилати назад, а привілей нашого божественного батька щодо інших підданих не поширюється, а тільки - щодо міщан і людей міської юрисдикції. Тому ми, бажаючи, щоб це місто в майбутньому не понесло збитків, згаданий привілей нашого божественного батька[357] так оголошуємо, що жодне наше відтермінування не може відсилатися і поширюватися до справ, що будуть потрапляти до нашого трибуналу від вищезгаданих судів бурмистра, райців, війта і лавників міста Львова, як через апеляції та ремісії, так і будь-яким іншим чином. Але скільки б тих справ не було від міста Львова, що пересилатимуться до нас у закритій ротулі спеціальним посланцем, обдумано [до цього] визначеним, їхні справи ми розглянемо без будь-яких наших відтермінувань, у будь-якому місці, де ми з нашим двором будемо щасливо знаходитися. А згаданий привілей нашого божественного батька хочемо поширити не тільки на людей львівської юрисдикції, але й на інших людей будь-якого походження, становища та юрисдикції. Для довіри до справи до даної [грамоти] наша печатка є підвішена.Дано на вальному сеймі у Пйотркуві, у найближчу суботу перед святом св. апостола Томи, року Божого 1562, нашого панування - 33.
Йоан Оцєський, канцлер Польського Королівства, підписав.
За свідченням вельможного Йоана з Оцєшино, канцлера нашого королівства, краківського генерального, освенцимського, заторського, самбірського та оль- штинського і т. д. старости.
Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998. - С. 354356.