№ 42 Бл. 1550 р. - Михалон Литвин про Київ
[...] Київ славиться скупченням народонаселення на його землі: на Борис- фені та його притоках розташовані багатолюдні міста і села, жителі яких з дитинства звичні до плавання, судноплавства, риболовлі й полювання; багато хто з них, утікаючи від влади, праці, рабства, покарань, боргових та інших неприємностей або ж просто шукаючи вигідніший заробіток і кращі місця, збираються в Київщину, особливо навесні.
Пізнавши вигоди життя в низових містах, вони вже ніколи не повертаються до своїх, швидко набувають досвіду і хоробрості і знайомляться з небезпеками, полюючи на ведмедів і зубрів. Тому в цій країні досить легко набрати хороших воїнів.Київ був колись столицею руських та московських князів; тут вони прийняли християнство, і тепер ще в Києві збереглися стародавні церкви, прекрасно вибу- дувані з полірованого мармуру й інших іноземних матеріалів і вкриті свинцем та міддю, інші - з позолоченими куполами; є також багатющі монастирі. Особливо славиться монастир, присвячений Пресвятій Діві Марії; в його підземних галереях і печерах є численні гробниці, в яких зберігаються сухі й нетлінні мощі; вони у великій пошані в руського народу, який визнає їх святими. Позаяк утвердилася думка, що душі похованих тут осіб удостоюються спасіння, то всі значніші дворяни, навіть з віддалених місцевостей, клопочуться про те, щоб бути тут похованими, витрачаючи з цією метою великі кошти на пожертвування і вклади[353]. Московський князь збирає щороку значні доходи з тих маєтків цього монастиря, які відійшли у його володіння; але він не поспішає повернути їх монастирю, тому що сам пристрасно бажає оволодіти цим містом, стверджуючи, що він нащадок спадкового київського князя Володимира[354]; не менш жалкують і його піддані про те, що не володіють цією стародавньою столицею своїх вінценосців та осередком своєї святині.
При всіх вказаних вигодах цього міста є і деякі незручності: жителі не захищені від татар, які здійснюють набіги на кордони, хоч і не намагаються завоювати місто[355]. Приїжджі наражаються на небезпечні лихоманки, які спричиняє денний сон і надмірне споживання риби і плодів, а коні хворіють від трави, зараженої розливами рибного Борисфена. Посіви часто знищуються сараною, яка прилітає з приморських країн. У лісах і на берегах рік зароджуються, в основному на початку червня, подібні до бджолиних рої різних комах, яки живляться кров'ю: ґедзів, комарів і мух [...].
Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. - К., 1890. - Т. 1. - С. 53-54.