№ 3 1524 р. - Пам’ятна записка Сиґізмунда І, яка була надіслана з єпископом Миколою Вежкґайлом на розгляд Литовській раді панів на Берестейсь­кий литовський сейм 10 грудня 1524 р. - про прагнення литовського уря­ду використати козаків на своїй службі для охорони південних кордонів

[...] Господар король і великий князь Жигмонт велів вашій милості мовити: що перед цим ми писали до вашої милості, щоб ваша милість наказала Семе­нові Полозичу, державцеві річицькому, і панові Криштофові Кмитичу, щоб вони, зібравши козаків, на низ Дніпра на службу нашу пішли, і ми наказували дати на справу їм самим і на козаків декілька десятків кіп грошей і сукно.

Тільки того разу писали до нас пан Семен і пан Криштоф, сповіщаючи, що вони немало, мовляв, козаків набрали були і що вони [козаки] жили з ними дов­ший час в Києві, ждучи того датку нашого, але, мовляв, не тільки на тих козаків, але і їм самим ні одного пенязя не послано було, чому, мовляв, козаки геть від них розійшлися; а вони як слуги наші добрі і вірні за наказом нашим і вашої милості - панів рад наших, зібравши невелике число козаків, на чолі їх Дніпром до Києва і далі до Тавані на службу нашу ходили і, там будучи, послуги своєї нам немало вчинили, і тих людей неприятельських татар усіх, які в державу нашу ввійшли були, тиждень через Дніпро не пропускали, і кожного, мовляв, дня бій з ними не раз мали, і багатьох з них, мовляв, повбивали, а інші, мовляв, самі тонули, яка послуга їх нам добре вдячна є.

А тому його милість господар наказав сказати вашій милості: якщо вони з таким малим числом людей такі послуги нам, господареві, чинили, то ми з цьо­го бачимо, що якби там тисяча або дві [тисячі] людей наших козаків на Дніпрі жило, то, мабуть би, без сумніву, була від них велика і знаменита послуга і обо­рона державам нашим^[517]. Отже, і про це бажаємо [просити] вашої милості - рад наших: благоволіть про це радитись і обдумати, щоб видно стало вашим милос­тям там по Дніпру козаків мати на наступний рік для оборони державам нашим, і щоб ваша милість благоволили обрати з дворян наших якого-небудь гідного доброго чоловіка і завчасно наказали йому невдовзі по Великодні до Києва їхати і козаків збирати, і щоб ваша милість наказали до того часу сукон і пенязів на них декілька сот послати, а тих козаків по Дніпру на переправах порозміщувати, щоб нам і Речі Посполитій земській служили і тих переправ [через Дніпро] стерегли і боронили [...].

Хрестоматія з історії УкраїнськоїРСР: У 2 т. - К., 1959. - Т. 1: З найдавніших часів до кінця 50-х рр. ХІХ ст. / Упоряд. О. Бевзо та ін. - С. 151-152.