№ 24 1496 р. - Пьотркувські статути

Ми, Ян Ольбрахт, з Божою ласкою король Польщі, після спільної та трива­лої наради з прелатами, панами, шляхтою й земськими послами [...] на цьому вальному пйотркувському сеймі зібраними, які представляють спільноту сього королівства із цілковитими повноваженнями відсутніх, вирішили видати нижче докладені статути і конституцію, на вічні часи триваючу - дещо подаючи зі ста­тутів вищезгаданих (нешаньських)^[138] та інших, раніше ухвалених, а дещо наново, відповідно до потреб поточних, вирішивши.

Про вільне судноплавство на річках. Ми вирішили, щоб судноплавство на річках королівства нашого, вгору й униз, з усілякого роду товарами, було вільним для усіх людей будь-якого стану, заборонивши будь-які перешкоди й мита.

Про торунську перешкоду в судноплавстві. Аби також торунці не переш­коджали, не арештовували й не затримували моряків, так, щоб кожен до Ґданська вільний був плавати.

Про синів кметів. Далі, щоб запобігти сваволі плебейської молоді, а також спустошенню маетностей, ми вирішили, що тільки один син із села міг від батька йти на службу, а зокрема для науки чи ремесла. Коли ж він повернеться, мусить отримати свідоцтво від пана терену, в якому як визволений може йти займатися ремеслом чи служити.

Про борги кметів і міщан. Щоб перекрити шлях кметям у тому, аби робити борги, ми вирішили, що міщани не зможуть кметів за борги у містах позивати, арештовувати та затримувати, лиш кметь повинен у цій справі відповідати перед судом дідича терену. А коли б пан терену відмовився чинити правосуддя, тоді може його міщанин позивати перед відповідним земським судом.

Про те, щоб не приймати плебеїв на вищі церковні посади. Ми вирі­шили, що до окремих капітул першорядних церков, тобто ґнєзненської, краків­ської, вроцлавської, познанської та плоцької, мають приймати лише уроджених (indigenae) Королівства Польського, роду шляхетського по батькові й по матері.

Про допустиму кількість плебеїв.

Заборона покидати королівство у пору жнив. Позаяк багато чоловіків і жінок із земель мазовецьких і інших земель Королівства Польського під час жнив звикли працювати у Сілезії та Пруссії, внаслідок чого на землях польських важко знайти робітників і слуг, тому наказуємо, аби всі такі владою були затримувані й передавалися для роботи зем'янам.

Про жебраків. Позаяк у цьому славному королівстві видно таку кількість жебраків, яку годі знайти в іншому королівстві, отож ми вирішили, щоб у містах і селах нашого королівства не більше було жебраків, аніж тих, яким міська влада або плебанія, або зем'яни дадуть відповідні ознаки. А кого б було знайдено без ознак, тих належить схопити і віддати зводити фортифікацію проти турків і та­тар.

Заборона володіти земельною власністю міщанам і плебеям. Далі ми постановляємо, що міщанам і плебеям не вільно купувати земельної власності, орендувати її чи володіти нею, а все тому, що вони, володіючи такими маєтнос- тями, звикли шукати нагоди звільнятися від воєнних походів. А хто вже увійшов у посідання земельної власності, повинен її до визначеного часу продати, під за­грозою кари.

Wiek V-XV w źrodłach: Wybor tekstow źrodłowych z propozycjami metodycznymi dla nauczycieli historii, studentow i uczniow / Oprać. M. Sobahska-Bondaruk, S. B. Lenard. - Warszawa, 1999. - S. 193-195.