Змій Шеша
Колоритним в індуїстській релігії є і персонаж космічного змія Шеши. Шеша — це тисячоголовий змій індуїзму, який підтримує землю і служить ложем для Вішну, коли той спить в океані в інтервалах між творіннями світу.
Наприкінці кожної кальпи (або «дня Брахми») Шеша вивергає отруйний вогонь, що знищує Всесвіт. Постійний епітет Шеши — Ананта («Нескінченний»), і під цим ім’ям він є символом нескінченності. У ряді міфів Шеша розглядається як ілюзія Вішну, або як частина самого Вішну. У свою чергу, старший брат Крішни — Баларама, в якого частково втілився Вішну, визнається інкарнацією Шеши (після смерті Баларами Шеша покинув його тіло і пішов під землю: Мбх. I 67, 152 та ін.).Шеша — цар зміїв, або нагів, що живуть в підземному світі. Інші царі змій (Такшака, Васуки) вважаються його братами або з ним ідентифікуються. У міфі про сколочування океану боги і асури використовували Шешу (або Васуки) як мотузку. Шеша змальовується в пурпурному одіянні, з білим намистом навколо шиї, в одній руці він тримає збивачку (в якості останньої при сколочуванні океану була використана вирвана Шешею гора Мандара), а в іншій руці — плуг (атрибут Баларами). За народними переказами, землетруси спричиняються позіханням Шеши [139, II, 642].
Васуки-Шеша тотожний, очевидно, відомому в індоєвропейській міфології Василіскові (від грецьк. «цар») — жахливому змієві, який наділявся надприродною здатністю вбивати не тільки отрутою, а й поглядом, диханням, від чого всихала трава і розтріскувалися скелі. За переказами, від Василіска можна було врятуватися, показавши йому дзеркало, оскільки змій гинув від власного відображення. Смертельним для Василіска вважався також погляд або крик півня. Василіск мав гребінь у вигляді діадеми, звідси його назва, як у Шеши-Васукі, — «цар змій» [139, I, 218].
У космогонії індуїзму отримує розвиток ідея про циклічність Всесвіту, його періодичне руйнування і відтворення. Існування і небуття Всесвіту визначаються відповідно як «день» і як «ніч» Брахми: світ гине, коли Брахма засинає, і з його пробудженням відтворюється знову (при цьому в різних текстах тривалість «дня Брахми» визначається, як наголошувалося, по-різному). Після закінчення «дня Брахми» космічний вогонь, що таїться в глибинах океану як «кобиляча паща» (Вадавамукха), виривається назовні і пожирає світи; потім наступає період пралая, тобто розчинення Всесвіту в небутті («ніч Брахми»). В системі індуїзму, що склалася, Брахма стає підлеглим Вішну і Шиви. Він зберігає місце у верховній тріаді богів, виконуючи в ній функцію творення, а Вішну і Шиві приписуються відповідно функції охоронця і руйнівника Всесвіту. Проте в пізній індуїстській літературі Брахма — вторинний деміург, що творить світ за дорученням Вішну або Шиви [139, I, 540].