Змієбог
З ім’ям Азаела (або Азазела) ізраїльський дослідник А. Голан пов’язує і походження назви Ізраїль (букв. «Богоборець»). Форма імені Азазел складається з двох слів — а/і/ («могутній») і еі («бог»), а у варіанті Азаел а/а означає змія.
Таким чином, Аза(з)ел означає «змій-бог». А. Голан у своєму фундаментальному дослідженні [31] зазначає, що козел і баран співвідносилися з різними божествами: перший пов’язувався з негативним божеством пекла, а другий — з позитивним божеством Сонця (Христа, наприклад, часто називали Агнцем). Вважалося, що козла створив диявол за своєю подобою (на шабаші відьом сатана з’являється в образі чорного козла, якому вони підносять хвалу). Те, що Яхве й Азазелу в іудейській традиції, що йде ще з II тис. до н. е., приносили двох однакових козлів (їх розподіляли за жеребом), вказує на спільну природу обох цих божеств. Такі божества, крім козла, були пов’язані з фалосом, тобто зі змієм. Фалос вважався атрибутом Чорного бога — демона пекла й пітьми, що у давнину протиставлявся Білому богові, що представляв Сонце, небо і денне світло [31, 193, 222].Якщо фалос вважався атрибутом Чорного бога, то обряд обрізання, відповідно до дослідження А. Голана, виник як символічне або обманне жертвопринесення цьому божеству. Виникнувши, імовірно, ще в палеоліті, цей обряд впродовж тисячоліть став досить відомим, оскільки практикувався в різних народів і в різних частинах світу: в австралійських аборигенів, американських індіанців, африканських негрів, давніх єгиптян. У біблійній книзі «Вихід» розповідається, що Яхве хотів убити сина Мойсея за те, що той був необрізаний і відступив від цього наміру лише після обрізання. Обряд обрізання, таким чином, є спокутною жертвою грізному божеству, яка приноситься з метою його умилостивлення. Іудейський Яхве (Єво) має, на думку А. Голана, риси Чорного бога: він грізний у гніві, являється людям у вигляді вогню («вогонь, який пожирає»), виявляє себе вихром, громом і блискавкою, його ідолом служить змій або золотий телець (іноді камінь), його священний день — субота, йому приносили людські жертви [31, 193, 223].
Яхве — бог небезпечний, і тому ім’я його було табуйоване, подібно до того, як уникали вимовляти ім’я Гадеса у греків. При шануванні Чорного бога намагалися бути невпізнаними і ховали обличчя. У давніх греків, наприклад, той, хто робить жертвопринесення Гадесу (хазяїнові пекла), повинен був відвернути своє обличчя. Цей звичай зберігся і нині у шанувальників диявола. Євреї, звертаючись до Яхве з певною молитвою, затуляють рукою очі, те ж вони роблять при запалюванні свічок. В Єрусалимському храмі первосвященик входив у святая святих спиною. У євреїв та арабів назва планети Сатурн — Кейван, а сирійці знали божество Кеван, яке пожирало дітей. Сюди ж, очевидно, відноситься і єврейське Каїн, породжений від Са- маеля-Азазеля. Ім’я Яхве являє собою один з варіантів імені бога в західних семітів у давнину: Яху, Яв, Ях, Єво (очевидно, основним є Ях-Місяць). Епітетом давньоєгипетського злого бога Сета був Яху. Якхус — одна з форм імені Вакха-Діоніса, що вважався в шумерів і аккадців сином водного бога Енкі-Еа. Ім’я палеоєврейського Яху є, на думку А. Голана, варіантом аккадського Еа (Неа). Еа перевтілювався, як і єгипетський бог Аммон (Амма), у змія. Угаритсько-фінікійський Єво, з якого розвинувся давньоєврейський культ Яхве, ототожнюється з водним богом Ямму (очевидно, паралель Еа-Аммона). Варіанти цих імен ведуть, імовірно, до імені Чорного бога Іма, Яма в індоіранській міфології [31, 203, 217, 223].