Землеробська релігія зуні

Оуні — назва одного з індіанських пуебло (своєрідних міст)· і народу цього пуебло (49, 1, 307]. Плем'я зуні має найскладнішу ритуальну організацію в Північній Америці. їхні пуебло розташовані у західній частині Нью-Мекснко, поблизу кордону зі штатом Аризона.

На тому місці, де зараз живуть зуні (понад 7 тис. чол.), колись Існува­ло велике місто з безліччю прямокутних будівель. Культура зуні уславилася своїм гончарським мистецтвом і виробами Із срібла та бірюзи, архітектурними досягненнями та багатими ритуалами. Вона досягла розквіту завдяки розвит­ку сільського господарства, яке, кал думку А Гулткранца, «не лише сформу­вало основу економіки та осілою способу життя зуні, а й стало невіддільною частиною їхньої релігійної свідомості в естетичному втіленні» (49. І, 309].

Космогонія зуні

Зазирнути у прадавні глибини релігійної свідомості зуні дають змогу їхні міфи про походження. Як розповідається в одному з них. Батько· Небо (або Баліько-Сонце) з’явився з туману первісного світу і почав жігти з Матір’ю-Землею, внаслідок чого було зароджене життя у найглибшому, четвертому череві Землі. Міф про «батьків світу'» мас аналоги в міфологіях Полінезії і Східної Азії, а також інших американських племен (49. 1. 3//|.

Макрокосм зуні складається з чотирьох підземних світів («світ сажіп, «світ запах)¹ сірки», «світ туману» і «світ опереного крила»), середнього світу — місця проживання людини і чотирьох небесних світів (тобто всього 9 світів).

Духи І КуЛЬТурНІ ГерОЇ

У зуні багато духів і богів. але понятійної відмінності між ними немає: у дослідженнях релігії індіанців Північної Америки про надприродні істоти говорять як про духів, залишаючи термін «бог» для верховної істоти. Матн-Місяць. хоч зуні й називають її «нашою матір'ю», не є, безперечно, сексуальним партнером Сонця; Сонце за· чипае нащадків з іншими істотами жіночої природи (наприклад, з туманом|. У морі та в підземних водах живе водяний змій, якого уявляють як рогату або оперену змію. Він керує повенями, зсувами та землетрусами. Деякі духи керу­ють громом і блискавками, інші — духами померлих. У зуні є також культурні герої. Один з них — Пошаянкі, «наймудріший між людьми», засновник зна­харських союзів, іншим — Паятаму — навчив.модем вирощувати маїс (49. І, 314—315].

Окремі духи керують полюванням і тваринними духами, вони водночас можуть бути посередниками між знахарськими об'єднаннями і культурними ге­роями Духи Землі та рослинності безпосередньо пов'язані із землеробством. Характерно, що всіх цих духів включають як важливу ланку до релігійного ри­туалу (наприклад до обрядів календарного циклу). Цей цикл щороку починаєть­ся з ритуалів, присвячених успішному вирощуванню маїсу, і продовжується іншими святами, тісно пов’язаними з ростом, визріванням зерна і жнивами. Тут спостерігається чітка паралель з аграрними календарями у Європі та Азії (49. І, З/б-З/Я].

інститут жрецтва

Серцевиною релігії зуні є складне ритуальне життя взає­мопов'язаних ритуальних союзів і груп з власним статутом для своїх членів і ритуальними правилами Мета суворого дотримування риту­альних процедур — привести індивідуума і групу у стан гармонії з духом Все­світу Будь-яка людина, що порушує ритуальний порядок або етичний кодекс соціального і ритуального життя, випадає з космічної єдності і її можуть звину­ватити у чаклунстві та чорній магії [49, І, 324-326].

Зуні мають розвинений інститут жрецтва. Жерці поділяються в них на жерців Дощу, жерців Лука та жерців Сонця. Характерно, що жерці Дощу ні­коли не беруть участі в публічних ритуалах. їхня основна турбота — дощ, і вони викликають його за допомогою усамітнених медитацій. Вони також є і.лікарями, і віщунами. Жерці Дощу мають бути мирними, добрими, їм не мож­на ні з ким сваритися. На відміну від них жрецтво Лука пов'язане з війною, бо­гами -близнюками, войовничими синами Сонця, які вивели колись людей-зуиі з четвертого черева Землі. Найвищою ритуальною постаттю в зуні є жрець Сон­ця — пекуін Під час зимового і літнього сонцестояння влаштовуються ритуа­ли поклоніння Сонцю, батькові всього сущого на землі. — у дні. що визначають­ся жерцем Сонця. Інший публічний ритуал — «танець маїсу» — влаштовується влітку кожного четвертого року, і ним теж керує жрець Сонця. Він також охо­роняє календар і йому належить першість серед решти жерців. Окрім того, він очолює раду з шести жерців, яка є основною політичною владою племені зуні (49, 1. 330-331].

Центральним предметом ритуальної практики зуні є олтар, який стоїть у ритуальній кімнаті біля стіни, що навпроти дверей; він складається з фе­тишів та ІНШИХ священних предметів, які розміщують на підлозі перед розма­льованою дерев'яною плитою. У зуні існує понад сто типів масок, кожна з яких має власну назву І зображає конкретного бога або духа, а також безліч фети­шів — талісманів, каменів, пір'я, колосків маїсу. Вважається, що фетиші та мас­ки мають надприродну склу [49. І, 332-333].