У загальному вигляді модель світу визначається як скорочене і спрощене відбиття всіх уявлень про світ усередині певної міфологічної традиції.
На думку В. Топорова, поняття «світ», модель якого описується, «доцільно розуміти як людину і середовище в їхній взаємодії; у цьому розумінні світ є результат переробки інформації про середовище і про саму' людину».
Міфопоегична моделі, світу відтворюється на основі різноманітних джерел — від даних палеонтології та біології до відомостей з етнографії сучасних архаїчних колективів, пережиткових уявлень у свідомості сучасної людини, даних, що стосуються мови, символіки сновидінь і глибших сфер несвідомого, художньої творчості тощо, де можуть бути виявлені або реконструйовані архаїчні структури, включаючи ар- хетипи Юнга [62, II, 161].Період, про який доцільно говорити як про відносно єдину і стабільну модель світу, називають космологічним (або міфопоетичним). а за верхню межу його можна вважати епоху, що безпосередньо передує виникненню цивілізацій Близького Сходу, Середземномор'я, Індії та Китаю. Основним способом осмислення світ)г і розв'язання суперечностей у цей період є міф. міфологія, яку слід розуміти не тільки як систему міфів, а й. головне, як особливий тип мислення, що і хронологічно, і по суті відрізняється від історичного і природничо-наукового типів мислення, і ритуал Вихідними ж і основними для текстів космологічного періоду слід вважати схеми трьох типів:
• власне космологічні схеми, що займають центральне місце (космогонічні міфи];
• схеми, що описують системи спорідненості шлюбних стосунків:
• схеми міфоісторичної традиції.
Міфопоетнчна модель світу часто передбачає тотожність макрокосму і мікрокосму', природи і людини, а також основних параметрів Всесвіту — просторово-часових, причинних, етичних, кількісних, семантичних, персонажних.
Міфопоетячна модель світу' завжди орієнтована на граничну космологі- зованість сущого: все причетне до космосу, пов'язане з ним. може бути виведене з нього і перевіряється через співвідношення з космосом.
У надрах міфо- поетичної свідомості вироблюється система бінарних розрізняльних ознак, набір яких є найуніверсальнішим засобом опису моделі світу і зазвичай містить 10-20 пар протиставлених одна одній ознак, що мають власне позитивне і негативне значення (небо — земля, земля — підземне царство, північ (схід) — південь (захід), верх — низ, правий —.лівий, день — ніч, весна (літо) — зима (осінь), білий (червоний) —.чорний, мокрий — сухий, вода — вогонь, чоловічий — жіночий, старший — молодший, свій — чужий, внутрішній — зовнішній, сакральний — мирський). На основі цих наборів двоїстих ознак конструюються універсальні знакові комплекси, ефективний засіб розуміння світу первісною свідомістю. Найпоширенішим символом цих універсальних комплексів є світове дерево, яке характеризується і якісно, і кількісно (62. II. /62].У багатьох архаїчних колективах двоїста символічна класифікація безпосередньо пов'язана з дуальною (подвійною) організацією з двома вождями, двома екзогамними половинами племені, двома предками-родоначальниками тощо. Такі класифікації впорядковують світ і уявлення про нього, відвойовуючи нові частини хаосу і космологізуючи його.
Усередині ж космічно організованого простору все взаємопов'язане: тут панує глобальний та інтегральний детермінізм. Ця особливість міфологічної свідомості пояснює й такі трансформації, як метемпсихоз (віра у переселення душ), метаморфози типу тварина -> людина, вирізнення сакрально позначених речей, особливих сил. надлюдських божественних і демонічних персонажів
.Між численними класифікаціями міфопоетичної епохи існує певний, передусім ієрархічний зв'язок. У цьому разі класифікатори відповідного виду (наприклад, тварини) набирають виняткового, майже універсального значення і починають фігурувати як представники сукупності явищ. Інший приклад ієрархічно виокремлених класифікаторів — вже згадані першоелементи (земля, вода, вогонь. повітря, іноді ефір, метал, дерево, камінь), які, з одного боку, репрезентують цілі класи підпорядкованих їм явищ, а з іншого — пов'язані між собою особливими стосунками, але також за ієрархічною ознакою (62. П. /63].