Міфи про «живу» природу
Міфопоетична свідомість стародавніх людей ніколи не поділяла природу на «живу» і «неживу», як це згодом здійснили «суперматеріалістично» налаштовані вчені. Для стародавньої людини весь оточуючий її світ був наповнений життям, включаючи вогонь, воду, землю, повітря, гори, річки, моря, небо та інші міфопоетичні та релігійні елементи світобудови, що породили різноманітні рослини.
комах, риб. птахів, тварин і людину.Рослини
Роль рослин у міфопоетичних уявленнях визначається насамперед наявністю особливого рослинного коду, з яким пов’язана участь рослин у численних системах класифікації. Єдиним рослинним образом, що втілює універсальну концепцію світу, є світове дерево у варіантах — дерево життя, дерево пізнання, шаманське дерево та їй. Багато рослин або їхніх квітів і плодів співвідносяться з чоловічим і жіночим началом. У космогонічних міфах рослими — перший об'єкт з усього, що з'явилося або було створене богами. Особливі міфи та легенди пояснюють появу і поширення культурних рослин. До найпопулярнипих у міфолопі рослин належать бамбук, береза, глід, бузина. бук, гранат, дуб, ялинка, верба, пальма, персикове дерево, очерет, фігове дерево, а також трави, квіти і гриби (61 II. 365].
Комахи
Різні види комах співвідносяться в міфах з різними частинами космічного простору, з його зонами (царствами) або з його образами (наприклад сонечко і бджола асоціюються з верхньою небесною зоною, а з нижнім світом і нижньою частиною світового дерева пов’язані шкідливі комахи — комарі, мухи, москіти тощо). Як образ низу комах функціонально можна порівняти з хтонічними тваринами (зміями, вужами, червою, мишами, фантастичними чудовиськами та ін.|, а нерідко й з володарями нижнього світу — злими божествами, духами, демонами тощо. Беззаперечною с роль комах у ритуалі Відомі, наприклад, спеціальні ритуали відвертання шкідливих комах, які тоді передбачали жертвопринесення або звернення до особливого божества — велителя комах, що здатний іх вигнати Зображення окремих комах нерідко використовувалися як амулети.
Схематичні зображення бджоли, метелика та інших комах як люпгемншс знаків зустрічаються вже у неолітичному мистецтві (62. II. 202-203].Риби
У загальних тричленних (по вертикалі) міфологічних схемах Всесвіту риби постають основним зооморфним класифікатором нижньої космічної зони і протиставлені птаству як класифікатору верхньої (небесної) зони та (з меншою виразністю) великим тваринам (часто копитним), що символізують середню (земтсу) космічну зону. У творах мистецтва палеоліту найчастішим сюжетом є риба у вигляді фалоса. Дєміургічна функція риби виявляється у двох варіантах — активному. коли риба виносить з дна первісного світового океану мул. з якого й твориться земля, і пасивному, коли риба (кит, дельфін тощо) ностас як опора Землі. Знижений варіант деміургічноі функції риби зустрічається у переказах і міфах про потоп, де риба зображена рятівником життя людини.
Існують повір'я про риб різних видів як про предків людей і водночас про походження риб з частин людського тіла. Загалом риба може символізувати, з одного боку, родючість, плодючість, достаток, сексуальну силу, мудрість, а з іншого — нестаткн, скнарюгь, байдужість, дурість. Деякі з видів риб у різних міфологіях особливо виокремлені: лосось символізує достаток, знання, натхнення; короп — силу і сміливість, упертість у боротьбі: акула — образ небезпеки. зла, смерті. Поряд з рибами у міфопоетичних уявленнях стоїть і образ дельфіна, який символізує силу, свободу, шляхетність, кохання, задоволення [62, П. 391-393].
Птахи
Обов'язковим елементом релігійно-міфологічної системи та ритуалу в різноманітних давніх традиціях постають птахи. Вони можуть бути божествами, деміургами, персонажами, перетвореними людьми, тотемними предками тощо. Птахи уособлюють особливі міфопоетичні класифікатори та символи божественної сутності, верху, неба, духу, сонця, грози, вітру, хмари, свободи, виростання, життя, родючості, достатку, підйому, натхнення. пророцтва, зв'язку між космічними зонами, душі тощо.
Ранні зображення птахів сакрального характеру зараховують до верхнього палеоліту.
Птах на світовому дереві означає верх і в цьому значенні протиставлений тваринним класифікаторам низу — хтонічни.м тваринам, передусім зміі; відоме також протиставлення птахів рибам. Багато міфологічних текстів зображають двобій птаха (найчастіше орла) і змії, в якому птах постає як пернатий помічник божества (як правило, бога грози) або безпосередньо протистоїть змії. Орел та інші птахи виконують також деміургічні функції, фігуруючи як творці Всесвіту (землі), або як родоначальники конкретної культурної традиції Більш спеціалізованою є роль у творенні землі водоплавних птахів (гагари, гоголя, качки та ін.), які, багаторазово пірнаючи, підіймають з дна світового океану мул і глину. Дуже поширені також уявлення про птахів як про першопред- ків, тотемів племені Тотемами стають як «добрі» («божі») птахи (голуб, орел, лебідка, лелека та ін.), так і «погані» (крук. сова, пугач, горобець та ін.) [62.II. 346—347].
Велике значення у міфопоетичних уявленнях мають образи і пов'язана з ними символіка окремих птахів [62, II, 545-349):
■ лелека. як правило, символізує достаток, родючість, довголіття, мате- ринські і синівські почуття, провіщає щасливу долю, народження дітей (як і чапля);
• горобець втілює прив'язаність до людини, меланхолічність, ницість, забіякуватість, жадібність, хтивість;
• ворона — символ спритності, хитрості, підступності, всеїдності, злодійства, пліткарства (як і сорока);
• голуб — символ душі померлого, небесний посланець (найдавніше зображення сягає VI-V тис. до н. е.). У християнській традиції голуб символізує Святий дух;
• гусака нерідко зображають як птаха хаосу, але водночас і як одного з творців Всесвіту;
• дятпел у християнській традиції символізує єресь і диявола;
• журавель часто постає як вісник родючості, що приносить дощ:
• індик нерідко символізує дурість, чванство, пихатість, показність, пиху, зарозумілість, іноді — невдачу.
Тварини
У міфологічній свідомості тварини також фігурують як один з варіантів міфологічного коду (як і рослинний, харчовий, хімічний.
колірний тощо). Особливо поширені співвіднесення тварин зі сторонами світу, порами року, стихіями. Образи тварин кодують також відповідно добу, місяці, роки, є заступниками родів, племен і країн (тотемні міфи). Існує також численний клас космогонічних міфів. роль творця відводиться тваринам. Ще частіше тварини постають у функції культурного героя. Цю функцію часто виконують вовк, ведмідь, лев, заєць, крокодил, корова, собака, бик. кінь. Внаслідок складних метаморфоз виникають дивовижні істоти, що поєднують у собі риси кількох тварин або людини і тварин (дракони, кентаври, русалки та ін.) (62, І. 440-448].Дракон — це крилатий (літаючий) змій, міфологічна істота, в якій поєднано елементи різних тварин, зазвичай голови (часто кількох голів) і тулуба плазуна (змії, ящера, крокодила) і крил птаха; іноді до такого комбінованого образу входили й частини тіла інших тварин (риби, пантери, лева, цапа, собаки, вовка та ін.) (62, І, 394].
У драконі можна бачити подальший розвиток образу змія. Як і змія, образ дракона пов’язували звичайно з родючістю і водяною стихією, хазяїна якої він символізував. Образ дракона зустрічається в основному у міфології ранніх держав (Шумеру, Єгипту. Угариту. Індії, Греції. Китаю, Японії. Мексики). Спільним для цих міфологій є переказ про вбивство дракона героєм або божеством, що звільняє проглинуту драконом воду і викрадених людей (найчастіше дівчину). Досить поширений мотив викрадення драконом дівчини походить, як гадають, від обряду, під час якого дівчину справді приносили в жертву духові вод (наприклад, у Китаї. Єгипті та Мексиці).
Сьогодні залишається нерозв'язаним питання про те, є образ дракона в міфологіях ранніх держав Західної Південної та Східної Азії, а також доколум- бової Америки результатом незалежного паралельного розвитку чи він пов'язаний з культурними взаємовпливами (62, І, 394J
Змій — персонаж, присутній майже в усіх міфологіях і пов'язаний з родючістю. землею, жіночою продукуючою силою, з водою, з одного боку, і з домашнім вогнищем, вогнем (особливо небесним), а також чоловічим оплодотво- ряючим началом — з іншого.
Зображення змія з'являються наприкінці верхнього палеоліту, а його культ простежується у релігіях народів Африки. Азії. Америки та Австралії. В архаїчних космогонічних міфах Європи та Америки змій роз’єднує та поєднує Небо і Землю У розвинених міфологічних системах змій (де він часто набирає рис дракона) нерідко виявляє насамперед негативні риси, втілюючи нижній (водяний, підземний, потойбічний) світ, а також космічне зло. що відіграє провідну роль у загибелі Всесвіту (62, І, 468-470].Уявлення про надприродну спорідненість між певною групою людей (наприклад. фратрією) і вже згадуваними тотемами — видами тварин (рідше — рослим. явищами природи або неживими предметами) лежать в основі тотемних міфів. У найбільш типовому вигляді та у величезній кількості вони відомі в аборигенів Австралії, а також в Америці та Африці. Сліди й пережитки тотемізму виявляються різною мірою й у міфологіях більш розвинених суспільств. У розвідні »Тотемізм сьогодні» (1962) К.Леві-Строс наполягає на інтелектуальному підгрунті тотемних міфів |51, 86-109].