Загальна назва народів Індії — «індійці» (бхаратья), хоча серед них вирізняється кілька сотень етносів, понад 280 мов і діалектів [147, 176].
Найдавніший антропологічний субстрат індійців становили негритоська, ведоїдна, південноіндійсь- ка і південноазійська раси, пізніше частково витіснені індо-середземноморською расою.
Таким чином, Індостан став ареною взаємодії п'яти расово-етнічних груп. Найдавнішими, очевидно, були негритоси — азійські пігмеї — представники низькорослих негроїдних етнічних груп Південно-Східної Азії (андаманці, семанги, аета), приналежні до найдавніших верств меланезійської раси великої австралоїдної раси [116, I, 268-270]. До великої австралоїдної раси належить і ведоїдна раса [116, I, 267-268]. Ведоїди населяли багато районів Південної Азії, але потім поступово відтіснялися і асимілювалися іншими народами. В Індії вони змішувалися з протодравідами — представниками південної гілки європеоїдів (тобто народами Середземномор'я), етногенез яких і їх первинні міграції недостатньо досліджені. Більшість дослідників визнає існування протодравідійської мовної спільноти, розпад якої відбувався не пізніше IV тис. до н. е. Припускається, що міграції дравідів на територію Індійського субконтиненту відбувалися з району первинного розселення ностратичної макроспільноти значно раніше, ніж міграції індоарійських племен, тривалі контакти з якими мали великий вплив на розвиток дравідійських мов [147, 17, 23, 121; 112, 139].Після австралоїдів — негритосів і ведоїдів — до Індостану прийшли монголоїди, а також народи Середземномор’я. Останньою хвилею міграції була індоарій- ська. Наприклад, останки скелетів, виявлені в похованнях Хараппської культури, належать представникам австралоїдів, монголоїдів, середземноморських і альпійських народів (тобто південноєвропейський тип, зважаючи на зазначене, охоплював два компоненти — середземноморський і альпійський). Імовірно, до епохи Хараппської культури представники згаданих расово-етнічних груп вже ґрунтовно влаштувалися в Індії. При цьому австралоїди були основним елементом давньоіндійського населення і їхня мова належала до аустрійської макросім'ї (об'єднує аустроазійські і австронезійські мови [116, I, 134-135]), зразок якої зберігся в мові мунда деяких первісних племен Індії. Середземноморська раса асоціюється з дравідською культурою Хараппи і Мохенджо-Даро. Монголоїдні народи населяли переважно північно-східні і північні території субконтиненту і їхня мова відповідає сино-тибетській групі. Останніми на субконтинент прийшли народи, яких називають аріями. Існує оцінка, за якою до кінця IV ст. до н. е. населення Індії становило 180 млн осіб [254, 11-12].