Відтворююча економіка в Європі в основному поширювалася з півдня Балкам на північний захід, північ і північний схід [42. 71].
Це пов'язано з виникненням низки ранньоиеолітичних культур з розписною керамікою хліборобсько-скотарської економіки (VI тис. до н. е.). У середині V тис. на території Угорщини, Моравії.
Словакй. Австрії формується нова культура лінїйно-стрічковоі кераміки, яка поширилася на величезній території — від Маасу (на заході) до Дністра (на сході), від межиріччя Сави і Драви (на півдні) до Одеру (на півночі). Експансія землеробського населення відсувала мисливців і рибалок на окраїни ареалу землеробських культур. До того ж давні землероби та мисливці-збирачі належали до різних антропологічних типів (наприклад, представники культури розписної кераміки належачи до середземноморського типу, тимчасом як місцеве населення — до кроманьйоїдного) [42, 71-72].Виокремлення расових груп і антропологічних типів зараховують зазвичай до середнього палеоліту, коли відмінності між неандертальцями вже мали генетичну основу, тобто набрали расового характеру [42, 58]. Неандертальці, як ми знаємо, жили в Європі, на Середньому Сході, в Північній Африці і Північній Азії. Потім вони повільно замінювалися іншим видом — кроманьйонцями, які розселилися на різних континентах ще наприкінці нижнього палеоліту. Сибірські люди монголоїдного типу прийшли до Нового Світу, як вважає дехто з дослідників. близько 60 тис. років тому (можливо, навіть раніше), а до Австралії (здогадно, з Індонезії) — більш як ЗО тис. років тому [85, 24}.
Поширення землеробства в епоху енеоліту пов'язане з виникненням культури лійчастого посуду і розселенням її носіїв на Середньоєвропейській рівнині і просторих районах Північної Європи. Економіка цієї культури стояла на рівні вищому, ніж господарство перших землеробів Європи на початку V! тас. до н. е. Землеробство перетворилося на орне із застосуванням плуга (вирощування пшениці) [42. 79}.
Важливою історичною подією V —IV тис.
до н. е. стало формування великого центру високорозвинених землеробсько-скотарських культур на південному сході Європи (наприклад, трипільсько-кукутенська історико-культурна спільність)’. Цим культурам вже відомі метали — мідь і золото. Широко розвиваються обмін і мінова торгівля Суспільство набрало ієрархічної структури. Цілий пантеон землеробських божеств шанувався енеолітичними жителями південного сходу Європи. Культи цих божеств відправляли у спеціально побудованих святилищах і навіть, можливо, у храмах, стіни яких були розмальовані червоними і зеленими спіральними візерунками Наявні свідчення існування писемності в різних формах: протописемність у вигляді мініатюрних глиняних зображень різноманітних предметів, істот і символів чисел, піктографічне письмо, знаки лінійного письма. Основною зерновою культурою була пшениця. На руднях добували не лише кремінь та інші породи каменю, а й металічні руди, насамперед МІДНІ. Деякі вироби з міді у трипільській культурі виготовлено із застосуванням зварювання при температурі 350-400 °С. Збільшується кількість великих поселень (8- 10 га). укріплених ровами і валами, в них проживало до 50 тис. чол. Поселення Трипілля розташовувалися концентричними колами по 4-5 або 9- 10. З'являються центри, які координують економічну, соціальну і релігійну діяльність. Війка стає, важливою стороною життя суспільства Дня вождів та інших людей високого соціального статусу зводяться спеціальні поховальні споруди — величезні могили з високими насипами або мегалітичні гробниці з великих каменів або кам'яних плит. Спорудження мегалітів, до яких належать не лише поховальні, а й різноманітні ритуальні споруди, припадає в основному на другу половину IV тис до н. е [42, 81-85].