<<
>>

Відособлені мови

Ці мови стоять ізольовано серед мов світу. До них належать японська і корей­ська мови, мови айнів і басків, бурушаскі. юкагирська, кетська і нівхська.

Японська мова споріднена з рюкюською (на островах Рюкю), яку іноді вважають діалектом японської.

Проте місце серед мовних сімей світу японсь­кої і рюкюськоі мов. які мають спільні риси не лише з алтайськими а й з ма­лайсько-полінезійськими мовами, залишається ще недостатньо з'ясованим. Література японською мовою з'явилася вже у Vili ст., щоправда, на основі ки­тайської писемності. Сучасна японська мова поділяється на діалекти, які об'єд­нуються у дві групи: західну (кансайську) і східну (кантоську).

Корейська мова так само має давню писемну традицію. З перших століть нашої ери. і особливо після запровадження у IV ст. буддизму, у Кореї була по­ширена китайська писемність (V- VI ст.), частково замінена в XV ст. корейсь­ким алфавітом [52. 241|.

Лйнська мова (айнуї — одна з мов Східно) Азії, споріднені зв'язки якої не з'ясовані. Була поширена на більшості островів Японії, у південній частіші ост­рова Сахалін, на Курильських островах і на крайньому півдні півострова Кам­чатка (52. 20].

Баскська мова так само генетично ізольована. Після падіння режиму Франко стала однією з двох (поряд з іспанською) офіційних мов Країни Бас­ків — автономної провінції Іспанії. Частково зберігається у провінції Наварра (найдавніший ареал) і в департаменті Атлантичної Піренеї у Франції (у Гас­коні). Цією мовою користуються також в Америці (переважно в Аргентині, Бразилії. Канаді. США) нащадки переселенців другої половини XVII ст. або другої половини XIX ст.

Загальновизнана колись теорія про спорідненість баскської мови з мовою іберійських написів Іспанії нині вже не вважається обгрунтованою. Багато вче­них дотримуються найбільш вірогідної гіпотези про спорідненість баскської мови з кавказькими мовами, особливо з картвельськими.

Баскська мова с сли­ним живим нащадком архаїчного мовного світу Західної Європи, що передува­ла її сучасним мовам. Вважається, що це залишок колись великої мовної сім’ї.

У написах давньої Аквітанії. зроблених латинським алфавітом (III ст. до н. е. — III ст. н. е.), виявлено близько 300 імен (у тому числі божеств) і назв племен, близьких до загальних імен сучасної баскської мови. Перша літера­турна пам'ятка з'явилася в XVI ст. Писемність — на основі латинського алфа­віту [52. 70].

Бурушаскі (буришська) — генетично ізольована мова, поширена в гір­ських місцевостях у відрогах Каракорума (нею говорять близько 50 тис. чол.).

Єнісейські мови поширені в Сибіру вздовж Єнісею (інколи за найбільш відомою ця група мов називається ке/пською). За давньою традицією єнісейські мови вважаються ізольованими щодо інших мовних сімей Євразії. Ураховуючи етноісторичний характер єнісейських мов, окремі вчені зараховують їх до па­леоазіатських". У різні часи ці мови (а саме кетську) порівнювали з мовами Південно-Східної Азії. Кавказу, з такими Ізольованими мовами, як баскська. бу­рушаскі, а також з мовами американських індіанців. Найобгрунтованішим нині вважається погляд, згідно з яким єнісейські мови генетично пов'язані з тибето- бірманськими і нахсько-дагестанськимн мовами [52. 150].

Нівхська (гіляцька! мова — генетично ізольована мова корінного насе­лення о. Сахалін і пониззя Амура: її умовно об'єднують з палеоазіатськими мо­вами. Говорять нею кількасот чоловік.

Юкагирська мова — так само ізольована мова, єдина, що збереглася, з сім'ї юкагиро-чуванських мов. Поширена в басейні річок Колима і Ллазея в Якутії. Імовірний генетичний зв'язок юкагирської мови з уральськими мовами і, далі, з алтайськими мовами, а також іншими представниками ностратичноі макросім'ї [52. 601—602].

Чисельність народів світу за мовними сім'ями і групами наведено в табл. 10.

• Палеоазіатські мови — умовно визначена мовна сальність, ідо об'єднує генетично пе псв'йзані між собою чукотсько-камчатські, еоомосько-алеутсью, снкейські. кжлтиро-чувепські та ізо­льовану нівхську мови [52, 357].

Таблиил 10

ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАРОДІВ СВІТУ ЗА МОВНИМИ СІМ'ЯМИ І ГРУПАМИ

(Склав С. Брук за даними на середину 80-х років XX ст.) (111. 37-391

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Відособлені мови: