Порівняльно-історичний та інші класифікаційні методи дають змогу за допомо­гою порівняння прамов окремих макросімей (загальна їх кількість не переви­щує 10) визначити форми ймовірної вихідної прамови Homo sapiens sapiens (тобто сучасної людини).

Після виникнення, можливо, близько 100 тис. років тому ця прамова могла поділитися на діалекти, які близько 40-30 тис. років тому в міру здогадного розселення людини з Африки в Євразію і збільшення кількості давніх людей дали початок окремим прамовам макросімей (52.

За допомогою методів антропології та суміжних з нею наук (наприклад, палсоневрології. яка реконструює особливості мозку за відбитками на черепах) встановлено, що природна звукова мова у розбірливій, близькій до сучасної фор­ми орієнтовно виникла близько 100 тис. років тому в період між неандерталь­цями (Homo sapiens) і першими людьми сучасного типу (Homo sapiens sapiens). Іншими словами, природна мова с однією з найхарактерніших видимих ознак Homo sapiens sapiens. Що ж до неандертальця, то для нього, можливо, харак­терний інший тип мови, тому що артикуляційних передумов (фарингальної по­рожнини). необхідних для диференціації багатьох звуків (зокрема, голосних), у нього не було. Втім, згідно з даними палеоневрології формування мовленнєвих зон лівої півкулі (домінантної щодо звукового мовлення у переважної більшості людей) можна зарахувати до ще більш раннього періоду (синантроп, близько 500 — 400 тис. років тому) (52, 109].

Прамова (мова-осиова| — це мова, з діалектів якої утворилася група спо­ріднених мов, або вже знайома нам сіхПротилежний щодо теорії моногенезу погляд пов'яза­ний з ідеєю кількох різних центрів расоутворення, що її визнають окремі ан­тропологи. Проте І в цьому разі не виключається можливість перемоги на якомусь ранньому етапі розвитку Homo sapiens однієї мови, що витіснила інші. На думку дослідника В. Іванова, показово, що представники монголоїдної раси, яких інколи гіпотетично прирівнюють до нащадків синантропа, говорять мова­ми. що належать до макросімей (ностратичної, сино-тибетської). прамови яких локалізуються на заході (або в центрі), але ж не на сході Євразії, тобто тут ан­тропологічна і.лінгвістична лінії розвитку не завжди співвідносяться між со­бою (52. 309]

Тепер розглянемо різні гіпотези виникнення великих макросімей мов, які переважно співвідносяться з частинами світу і мають тенденцію до розмежу­вання східного і західного стовбурів колись єдиної, можливо, прамови людства.