Велика цивілізація Нілу
Близько восьми-шести тисяч років тому (можливо, і раніше) стародавні єгиптяни розселились у двох великих зонах з контрастними характеристиками: Верхній Єгипет, що простягнувся уздовж Нілу з півдня на північ на сотні кілометрів, і Нижній Єгипет — уздовж незліченних каналів дельти Нілу, що розтяглися приблизно на 150 км.
Перші відомі нам міста з’явилися саме в Нижньому Єгипті, де близько 22 поселень мали свого царя. Першими містами, які домінували у всій Дельті, стали Саїс (жрець одного з храмів якого повідав, як ми пам’ятаємо, історію Атлантиди предкові Платона) і Метеліс. Згодом Леополь, що виріс біля підніжжя Сфінкса, ключове місто між Нижнім і Верхнім Єгиптом, перебрав роль стратегічного і господарського верховенства (Сфінкс є ніби межею між двома частинами Єгипту — на південь від нього розташований Верхній, а на північ — Нижній Єгипет).Потім влада в Нижньому Єгипті перейшла до міста Буто, де з’являється перший в історії ном (область), очолений номархом з волі народу — Анджті-Захис- ником. З Анджті починається також перша справжня перевага Нижнього Єгипту через зміцнення культу землеробства, тобто культу Осіріса. Царський сан фараона, законного спадкоємця і представника Осіріса, освячується у священному місті Сонця — Геліополі (яке виросло зі стародавнього святилища навпроти Леополя). Так, ще до завершення IV тис. до н. е. Геліополь перебрав на себе історичну роль узаконювання вустами оракула єгипетських царів [56, 6].
З царством Буто розширюються торгові зв’язки із Середземномор’ям і починається заснування справжніх колоній на Криті й у Біблі, де був споруджений храм на честь богині Ісіди.
Розвиток Верхнього Єгипту відбувався повільніше. Проте й тут найважливіші міста IV тис. до н. е. об’єднуються в конфедерацію на чолі з містом Нумбт (або Омбос), на прапорі правителів якого зображений крокодил, часто ототожнюваний з богом Сетом.
Конфедерацію Нумбт перемагає царство Буто, що розцінюється в III тис. до н. е. як перемога Гора (сина Осіріса) над Сетом, а правителі Нумбта стають васалами царів Нижнього Єгипту. Цар Верхнього Єгипту тепер спускається в Геліополь для коронації, а його білу корону прикрашають атрибути змії та чорного грифа — символи богині-матері Нехбет. Проте згодом цар Верхнього Єгипту Нармер, який переніс столицю в Абідос (Тін), вдерся на землі Дельти, зруйнував її міста, заволодів ще й червоною короною (див. кольорову вклейку рис. 57) Нижнього Єгипту, об’єднавши у такий спосіб дві частини стародавньої країни. Четверте тисячоліття завершилося, започаткувавши першу династію, а разом з нею відому нам офіційну історію Єгипту [56, 7].Від засновника єдиного єгипетського царства й І династії Нармера (Міна) до захоплення Єгипту Александром Македонським 332 р. до н. е. тут змінилася 31 династія. Між епохами Стародавнього і Середнього, Середнього і Нового царств були перехідні періоди, коли Єгипет перебував у стані політичного, економічного й культурного занепаду. Стисла історія Стародавнього Єгипту наведена в табл. 29.
Таблиця 29
ХРОНОЛОГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ [56, 155]
| Епохи | Династії | Події в Єгипті | Історичні паралелі |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Раннє царство (близько 3000 2770 рр. до н. е.) | 1 династія: столиця Абідос (Тін), Верхній Єгипет — зародження абсолютизму. Міна (Нармер), Аха, Джер, Ден, Семерхет (близько 3000-2850 рр. до н. е.) | Нармер, цар Верхнього Єгипту, завойовує всю долину Нілу аж до Середземного моря. Об’єднання двох царств під новим символом «білої корони» Півдня, сполученої з «червоною короною» Півночі. Абідос стає священною столицею бога Осіріса. Аха засновує місто Мемфіс (Н. Єгипет) і зміцнює південні кордони. Його гробниця схожа на палац з вежами | Месопотамія', культура Урук, Марі, Лагаш, Суз (шумери). Палестина, розвиток Єрихона і зародження інших центрів у Східному Середземномор’ї. Європа, зведення мегалітичного комплексу Стоунхендж " на півдні Англії |
| II династія: столиця Мемфіс, Нижній Єгипет — продовження абсолютизму. Хотепсе- хемуї, Неб-Ра, Нінетер, Перибсен, Хасехем (близько 2850-2770 рр. до н. е.) | Перші царі династії — Хотепсехемуї, Неб-Ра, Нінетер. Перибсен переносить столицю в Мемфіс і змінює свою титулатуру, оголосивши своїм богом Гора замість Сета; похований в Абідосі. Хасехем проголошує культ Гора державною релігією із зосередженням вищої духовної влади в Геліополі. Здійснює експедицію в глибини Нубії* | Мальта, завершення епохи мегалітичних храмів, присвячених Богині-Матері. Егеїда, зародження давньомінойської культури. Сирія, заснування за участю єгиптян Тіра і Бібла |
* Нубія — історична область у долині між першим і п’ятим порогами Нілу, на території сучасного Єгипту і Судану, а також християнська держава нубійців, яка існувала тут у ХІІ-ХІХ ст., зі столицею в м. Донгола Стара. Наприкінці XIV ст. заселена арабськими племенами й ісламізована [18, 820].
Розділ ІХ. Релігії Стародавнього Єгипту та інших «хамітських» народів
Продовження табл. 29
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| Стародавнє царство (близько 27702120 рр. до н. е.) | III династія: столиця Мемфіс, поширення абсолютизму в релігійній сфері. Джосер, Сехемхет, Санахт, Хаба (2770-2620 рр. до н. е.) | Джосер поєднує культ Сонця з культом фараона і захоплює владу жерця. Спорудження Імхотепом (візиром і архітектором Джосера) у Саккарі міста- мавзолею Джосера з великою східчастою пірамідою в центрі. Нові експедиції на Сінай і поширення влади на південь. Спорудження фортець зі стінами | Месопотамія', розвиток шумерських міст Ура і Лагаша; цегляні храми і палаци | |
| IV династія: столиця Мемфіс, зміцнення влади. Снефру, Хеопс, Ді- дуфрі, Хефрен, Мі- керин, Шепсескаф (2620-2500 рр. до н. е.) | Снефру споруджує першу геометрично правильну піраміду. Хеопс призначає своїх синів верховними жерцями (за що його проклянуть вигнані жерці) і споруджує першу Велику піраміду з містом-некрополем навколо неї. Хефрен продовжує централізацію політичної і релігійної влади, будує другу Велику піраміду з велетенським храмом-усипальницею і гранітний храм у долині. Мікерин повертає жерцям частину володінь, конфіскованих Хеопсом (йому присвячена третя піраміда в Гізі). Шепсескаф повертається до боротьби з владою жерців | Розвиток Троі'І. Месопотамія, перші храми в Ашшурі | ||
| V династія: столиця Мемфіс, криза влади і розквіт культу Сонця. Усеркаф, Сахура, Неферір- кара, Ніусерра, Унас (25002350 рр. до н. е.) | Усеркаф, племінник Мікерина, будує піраміду в Саккарі. Сахура споруджує канал, що з’єднує Середземне море з Червоним, і створює сильний військовий флот. Будує кілька пірамід і сонячний храм в Абусирі. Неферіркара втрачає політичну і релігійну владу. Ніусерра перериває серію сонячних храмів в Абусирі й повертається до будівництва пірамід у Саккарі. Унас споруджує піраміду, прикрашаючи її всередині «Текстами пірамід» і «Мудрістю Птах-Хотепа», двома найважливішими єгипетськими текстами, що дійшли донині | Месопотамія, зародження держави Аккада з царем Саргоном Давнім | ||
| VI династія: столиця Мемфіс, колапс абсолютизму | Теті намагається відновити центральну владу, користуючись послугами нубійських найманців, проте реальними носіями влади залишаються великі візири. Мистецтво досягає найвищого розквіту. | Месопотамія, зведення зиккуратів (храмових веж) в Урі, Ніппурі, Уруці | ||
| Теті, Усеркара, Пепі I, II (2350-2180 рр. до н. е.) | За Пепі 1 значення царської влади продовжує зменшуватися з одночасним зростанням впливу візирів і жерців. Пепі II правив із шестирічного віку до ста років (найдовше в історії правління). Це було, по суті, номінальне царювання. Наприкінці VI династії (зокрема під тиском бедуїнів) центральну владу було поділено між номархами | |||
| Перехідний період | VII і VIII династії: VII династія — Дев’ять царств; VIII династія — список царів не відомий (21802160 рр. до н. е.). Столиці — Мемфіс і Абідос | Різні правителі Єгипту змінюють один одного нескінченно. Вторгнення кочових племен з Азії та розграбування міст Дельти. Серед володарів Півдня вирізняються Idi — цар Коптоса і Шемай — правитель Верхнього Єгипту | Розвиток Трої II, III, IV. Еаеїда. розвиток дав- ньомінойської культури | |
| IX і X династії: столиця Геракле- ополь, відсутність єдиної влади. Ахтой I, Хеті, Ах- той II, Неферкара (2160-2120 рр. до н. е.) | Неферкара (2130-2120 рр. до н. е.) встановлює монархію як «дану Богом» (але не обожнену), де цар для князів — «перший серед рівних». Проте не всі правителі визнають його верховенство | Месопотамія. встановлення третьої династії Ура, розквіт східчастої архітектури | ||
| Середнє царство (близько 2120 1750 рр. до н. е.) | XI династія: столиця Фіви (В. Єгипет), відновлення централізованої влади. Сехертові, Монтухотеп I, II, III (2120-1991 рр. до н. е.) | Сехертові (2120-2118 рр. до н. е.) — самопроголошений цар, переносить столицю з Гераклеополя до Фів. Монтухотеп I (2060-2010 рр. до н. е.) поширює владу на Нижній Єгипет. Монтухотеп II і Монтухотеп III відновлюють посади візира і верховного судді. Відроджується судноплавство Егейським морем | Еаеїда. середньоміной- ська культура. Месопотамія. кінець третьої династії Ура | |
| XII династія: столиця Фіви, розширення імперії. Аменемхет I, II, III, IV. Сесостріс I, II, III (1991-1785 рр. До н. е.) | Аменемхет I, колишній візир Монтухотепа III, виборює владу. Могутність культу Сонця — Амона-Ра. Розширення території на південь. Сесостріс 1 — перший фараон, що запровадив інститут регентства для свого сина. Аменемхет II розширює імперію до Палестини і Сирії (м. Угарит). Сесостріс III і його послідовники продовжують розширення й об’єднання країни | Еаеїда. палаци Кноса і Феста; навала ахейців (2000-1750 рр. до н. е.) | ||
| XIII династія: столиця Фіви, поділ влади. Угаф, Се- бекхотеп (Сехемра) I, II (1785-1700 рр. до н. е.) | Сехемра одружується з царицею-регентшею й перебирає на себе частину її влади. Нубія відокремлюється від Верхнього Єгипту | Вавилонія. царство Хаммурапі, запровадження законів, будівництво велетенських палаців | ||
| XIV династія: дрібні царства в Дельті (майже сучасниця XIII династії) | Неферхотеп відновлює єдність по всій Дельті. Гіксоси — кочові азійські (семіто-хуритські) племена — під тиском індоєвропейців з Малої Азії (хети і касити) близько 1700 р. до н. е. захоплюють Єгипет. Оселившись у Дельті, гіксоси заснували свою столицю Аварис, використовують коня і візок, не відомі раніше єгиптянам, а також впроваджують культ Ваала (Баала) | Фінікія. винайдення алфавіту. Центральна Азія. індоєвропейці спускаються в Індію і Персію | ||
| Перехідний період (близько 1700-1580 рр. до н. е.) | XV династія: столиця Аварис (Н. Єгипет), панування гіксосів. Салітіс, Апофіс | Салітіс — перший «цар-пастух» з гіксосів, що став володарем Нижнього Єгипту. Апофіс — останній «цар-пастух», розбитий правителем Верхнього Єгипту | Месопотамія. початок панування каситів | |
| XVI династія: столиця Фіви, реставрація влади у всьому Єгипті. Малі гіксоси | Камос розбиває і виганяє гіксосів із Середнього Єгипту. Яхмес відвойовує Нубію, руйнує Аварис і переслідує останніх гіксосів до Палестини. Придушує заколот князів Півночі й відновлює владу над усім Єгиптом | Мала Азія. зародження Хетської держави | ||
| XVII династія | Ефемерна монархія, що існувала в Н. Єгипті під час панування гіксосів | Китай', культура династії Шан (Інь) | ||
| Нове царство (близько 1580 1085 рр. до н. е.) | XVIII династія: столиці Фіви й Ахетатон, тріумф великої єгипетської імперії. Яхмес, Аменофіс I, II, III, IV, Тутмос I, II, III, IV, Хатшепсут, Нефертіті, Тутанхамон, Хоремхеб | Яхмес (1580-1558 рр. до н. е.), брат Яхмеса з XVI династії, зміцнює і розширює владу. Аменофіс (або Аменхотеп) I (1558-1530 рр. до н. е.) розширює кордони до Євфрату. Перші зіткнення з хетами. Тутмос 1 (1530-1520 рр. до н. е.) поєднує культ бога сонця Амона з культом Тота. Тутмос II (1520-1505 рр. до н. е.) одружується із зведеною сестрою Хатшепсут. Хатшепсут (1505-1484 рр. до н. е.), регентша свого сина, править протягом 20 років, перевдягшись у чоловіче вбрання (і навіть із накладною бородою фараонів). Тутмос III (1505-1450 рр. до н. е.) править після смерті матері 34 роки, стає найвідомішим фараоном. Розбиває сирійських князів і мітаннійців (Північно-Західна Месопотамія), поширює свою владу на «острови великого кола» (Крит, Кіпр і Кіклади). Аменофіс (Аменхотеп) IV, пізніше Ехнатон (близько 1372-1354 рр. до н. е.) своє ім’я при зміні релігії Амона на монотеїстичну і глибоко містичну релігію Атона, відповідно до якої всі люди рівні в любові до єдиного Бога, пророком якого є фараон. Створює нову столицю в центрі Єгипту — місто Ахетатон (горизонт Атона). Нефертіті («найпрекрасніша з-поміж живих»), мітаннійська (хуритська) принцеса і дружина Ехнатона, впливає на відновлення звичаїв, мистецтва і релігії. Тутанхамон (1354-1345 рр. до н. е.) правив під регентством Нефертіті спочатку в Ахетатоні, але потім під впливом духівництва повертається у Фіви й відновлює верховенство культу Амона. Загадково помирає у віці 18 років. Нефертіті, яка вийшла заміж за старого Ейє, вдається зберегти владу ще на чотири роки, але з її смертю зникає місто Ахетатон, а Єгипет внаслідок анархії занепадає. Хоремхеб (1340-1324 рр. до н. е.), колишній друг Ехнатона і його воєначальник, зрікається віри в Атона і знищує всі свідчення цієї релігії (пам’ять Ехнатона, «фарао на-єрети ка», п ро клинається). | Еаеїда, легендарне царство Міноса на Криті. Лінійне письмо А і Б. Мала Азія, експансія Хетської держави. Месопотамія, каситсь- ка династія Вавилонії. Греція, розквіт мікенсь- кої культури. Мала Азія, хети йдуть війною на Єгипет. Еаеїда, пізньомінойсь- ка культура | |
| XIX династія: столиці Таніс і Фіви, перманентні війни. Рамзес і, II, Сеті і, іі, Меренп- тах (1314-1200 рр. ДО н. е.) | Рамзес 1 (1314-1312 рр. до н. е.), колишній візир Хоремхеба, домагається влади й вибирає нову столицю — Таніс. Сеті 1 (1312-1298 рр. до н. е.) успішно воює з хетами, захоплює Фінікію. Рамзес II (1298-1235 рр. до н. е.) переносить царську резиденцію в Аварис, багато й успішно воює. Меренптах (1235-1224 рр. до н. е.) розганяє «народи моря», що загрожували Дельті (ахейців, етрусків, сикулів, лікійців, лідійців та ін.). Вихід євреїв з Єгипту (близько 1230 р. до н. е.) | Троя', близько 1280 р. до н. е. почалася, за переказом, Троянська війна. Евеїда, прихід дорійців у Середземномор’я. Месопотамія, заснування Ассирійської імперії | ||
| XX династія: столиця Фіви, пожвавлення і занепад централізованої влади. Рамзес ііі — Рамзес XI (12001085 рр. до н. е.) | Сетнехт розбиває лівійські орди. Рамзес III (1198-1188 рр. до н. е.) кладе кінець набігам «народів моря»: сікули, сарди й етруски відступають у далеку Італію, інші — у Лівію і Малу Азію, а ті, що залишилися на території Єгипту, асимілюються. Став жертвою замаху. Наступні сім фараонів під ім’ям Рамзес приходять до влади внаслідок нескінченних двірцевих змов. Рамзес XI (1100-1085 рр. до н. е.) марно намагався протистояти необмеженій владі верховного жерця бога Амона Аменхотепа Херихора, який, ставши ще й візиром, практично очолив царство | Еаеїда, іонійська колонізація | ||
| Перехідний період (1085-715 рр. ДО н. е.) | XXI династія: столиці Таніс і Фіви, влада розколюється на дві гілки. Мендес, Піан- хі I, II (1085-950 рр. до н. е.) | Мендес, наступник Рамзеса XI, керує Н. Єгиптом з Таніса. Піанхі, син жерця Херихора, стає фараоном В. Єгипту. Могутній лівійський рід з Гераклеополя, що прогнав військо палестинського царя Соломона, змінює ХХІ династію | Палестина, царство Саула і Давида | |
| XXII династія (Лівійська): столиця Бубастіс, спроба домогтися колишнього престижу. Шешонк I, Осоркон I (950-757 рр. до н. е.) | Шешонк I (950-929 рр. до н. е.) після смерті царя Соломона відновлює завоювання Палестини. Осоркон I (929-893 рр. до н. е.) бореться проти влади жерців Фів. Нубія відокремлюється від Єгипту і разом із Суданом створює нове царство зі столицею в Напаті | Палестина, звеличення й занепад ізраїльського царства за Соломона, який будує храм в Єрусалимі й одружується з єгипетською царівною | ||
| XXIII династія: столиця Бубастіс. Шешонк IV, Осор- кон III. Династія, паралельна до XXII | Осоркон III (757-748 рр. до н. е.) відновлює відносини з релігійною владою Фів | Греція', зародження Олімпійських ігор (776 р. до н. е.) | ||
| XXIV династія (Саїська): столиця Caie, короткі перемир’я. Тефнахт, Бокхорис (730-716 рр. ДО н. е.) | Тефнахт (730-720 рр. до н. е.) об’єднується із сусідніми народами для захисту від ассирійців. Бокхорис (720-716 рр. до н. е.) домагається миру з ассирійцями, переслідує багату касту жерців, бореться з бідністю | Італія, заснування Риму. Месопотамія, проникнення мідійців і персів. Китай, початок династії Чжоу | ||
| Пізнє царство (716-332 рр. ДО н. е.) | XXV династія (Ефіопська): столиця Напата, пізніше Фіви, сучасниця XXIII і XXIV династій. Піанхі, Шабака, Шабатака, Тахар- ка, Танут-Амон (716-666 рр. до н. е.) | Піанхі (716 р. до н. е.) анексує В. Єгипет і Нубію. Шабака (716-701 рр. до н. е.) повертає столицю у Фіви. Шабатака (701-689 рр. до н. е.) придушує повстання під проводом Єзекії, царя іудеї. Тахарка (689-663 рр. до н. е.) через навалу ассирійців тікає в далеку Напату. Танут-Амон (663-655 рр. до н. е.) скинутий унаслідок навали ассирійців, які розграбовують Фіви | Греція, зародження коринфського мистецтва. Італія, розвиток культури етрусків | |
| XXVI династія (Саїська): столиця Caie, піднесення політичного й економічного життя. Нехо I, II, Псамтик I, II, III (666-524 рр. ДО н. е.) | Нехо, цар Саїсу, отримує владу, визнавши верховенство ассирійського царя Ашшурбаніпала. Псамтик I (663-609 рр. до н. е.), син Нехо, об’єднавшись із містами Східного Середземномор’я, звільняється від ассирійців. Псамтик II (594-588 рр. до н. е.) відвойовує Нубію. Псамтик III (526-525 рр. до н. е.) зазнає поразки від перського царя Камбіса і покінчує життя самогубством | Месопотамія, зруйнування Ніневії і кінець Ассирійської імперії — виникнення халдейської держави, Навуходоносор — вавилонський цар. Палестина, зруйнування Єрусалима і храму Соломона. Індія, проповідь Будди | ||
| XXVII династія (Перська): столиці Caie і Мемфіс, боротьба за незалежність. Камбіс, Дарій 1, II, Ксеркс (524-404 рр. до н. е.) | Камбіс, завоювавши Єгипет, коронується як фараон по материнській лінії. Дарій 1 (522-484 рр. до н. е.) оздоровлює єгипетську економіку. Ксеркс, його наступник Артаксеркс і Дарій II (424-404 рр. до н. е.) придушують кілька великих повстань у Єгипті | Китай', учення Конфу- ція і Лао-Цзи. Греція, перські війни | ||
| XXVIII династія: столиця Caie, звільнення від перського панування (404-398 рр. до н. е.) | Аміртей (404-398 рр. до н. е.) після смерті Дарія II звільняє країну і переважно поновлює владу єгиптян | Греція, епоха Перикла | ||
| XXIX династія: столиця Мендес, боротьба за владу (398-378 рр. до н. е.) | Нефритіс I, командувач єгипетського війська, перебирає владу в свої руки. Ахорис (390-378 рр. до н. е.) укладає союз з Афінами й Кіпром проти Персії і Спарти | Італія, наростання експансії Риму | ||
| XXX династія (Се- беннітська): столиці Себенніт і Мемфіс. Друге перське панування. Нектанебо I, II, Дарій III (378332 рр. до н. е.) | Нектанебо I, правитель Себенніта, очолив хитку владу. Нектанебо II, зраджений грецькими найманцями, тікає до В. Єгипту. Каббас проголошений фараоном жерцями Мемфіса, але через два роки Єгипет завойовує Дарій III. Єгиптяни звертаються по допомогу до македонців. Александр Македонський, вигнавши персів з Єгипту, був зустрінутий як визволитель і законний спадкоємець фараонів, син бога Ра. Засновує нове місто Александрію (де, за переказом, і буде похований у 323 р. до н. е.). Його спадкоємцями були зведений брат Філіпп Арридей і Александр Аеаос, який вважався сином Александра і Роксани | Греція, македонський цар Філіпп вторгається у Грецію (359 р. до н. е.), його син Александр завойовує імперію персів, Єгипет і доходить до Інду | ||
| Династія Птоле- меїв (або Лагідів): столиця Алек- сандрія | Птолемей I Сотер (306-285 рр. до н. е.) син Лага (сатрапа або правителя Єгипту часів Александра Македонського), самопроголошений цар усього Єгипту. Засновує місто Птолемаїду, поряд із Фівами, зруйнованими ассирійцями | Месопотамія, імперія Селевкідів. Італія, Пунічні війни | ||
| Кінець Стародавнього Єгипту. Птолемей І-ХІІІ, Клеопатра (30630 рр. до н. е.) | Птолемей II Філадельф (285-246 рр. до н. е.) повертає Кіпр, Tip і Сідон. Розвиток елліно-єгипетської культури. Птолемей III (246-221 рр. до н. е.) розширює кордони і стає «володарем Середземного моря й Індійського океану». Птолемей IV (221-203 рр. до н. е.) — початок занепаду династії Птолемеїв. Птолемей V(203-181 рр. до н. е.) одержує Сирію як посаг Клеопатри І, даної йому в дружини царем Антіохом. Рим виступає як союзник і починає втручатися в політику Єгипту. ПтолемейXIII викуповує владу над Єгиптом у Римського сенату. Вбиває Помпея, домагаючись милості Цезаря. Цезар одружується на Клеопатр! VII, сестрі Птолемея, і проголошує себе сином бога Амона, нащадком фараонів. Цезар і Клеопатра мріють об’єднати Рим з Єгиптом в єдину імперію і залишити її своєму сину Цезаріону. Клеопатра VII після смерті Цезаря (44 р. до н. е.) просить допомоги в Антонія, спадкоємця Цезаря, який переїздить до Клеопатри в Александрію. Цезаріон стає новим фараоном. Починається завоювання азійських територій, але Рим під владою Октаеіана оголошує Єгипту війну і розбиває його флот (32 р. до н. е.). Антоній і Клеопатра покінчують життя самогубством | між Римом і Карфагеном. Китай', будівництво Великої стіни. Італія, Рим руйнує Карфаген | ||
Розділ ІХ. Релігії Стародавнього Єгипту та інших «хамітських» народів
Римський період єгипетської історії тягнувся від 30 р. до н. е. до 395 р. н. е., після чого настав так званий коптсько-візантійський період, що тривав з 395 р. до 640 р. н. е. Наступні століття Єгипту минали під знаком арабського завоювання, нащадки якого і становлять нині більшість населення цієї стародавньої країни.