Ушас - дружина Сур'ї
Ушас (давньоінд. «ранкове світло») — давньоіндійська богиня Вранішньої зорі, якій у Ріґведі присвячено 20 гімнів. Вона зображується прекрасною дівчиною, одягненою у виблискуючі шати.
Ушас показує себе усьому Всесвіту, оголяє груди, прикрашає себе як танцівниця. Її називають сяючою, блискучою, яскравою, золотистою, одягненою у світло. Ушас виїжджає перед сходом Сонця на сліпучій колісниці, запряженій яскраво-червоними кіньми або биками, відкриває небесні брами (брами темряви), виповнює Всесвіт світлом, освітлює дороги, скарби, будить усіх, приносить багатство, дари, корів, коней, дітей (зокрема, синів), життя, славу, дає притулок і захист. Особливо підкреслюється опікування Ушас співаками. Вона дарує майстерність, наставляє, надихає співака [139, II, 553].Ушас народжує Сонце, торує йому шлях, приводить його. Вона з’являється з променями Сонця, змагається з Сур’ею, приходить до нього, виходить з Се- стри-Ночі, змінюючи її. Ушас прокладає шлях до людей: вона промощує дороги, оглядає їх і освітлює. Сама Ушас живе в тверді на горі. Вона — дочка неба, але водночас народжена Сур ’ею і вона ж його дружина. Разом з тим Ушас — мати Ашвінів, богів, корів і навіть гімнів. Вона — сестра Ночі і богів, зокрема Адітьїв, коханка і дружина свого батька Сур’ї-Сонця і, ймовірно, Пушана. Особливе значення надається інцестуозним відносинам з Батьком-Небом. Найтісніші зв’язки Ушас із солярними божествами (Сур’я, Савітар, Ашвіни, Агні та ін.). Вона і «найподібніша Індрі». Поза Ріґведою Ушас з’являється дуже рідко і в післяведійську епоху повністю зникає. Архаїчність образу Ушас безперечна: її порівнювали з іпостасями жіночих божеств, подібних Великій Матері часів Мохенджо-Даро; її ім’я тотожне давньогрецькій Еос, латинській Аврорі; образ її породжений від індоєвропейського уявлення про Вранішню зорю [139, II, 553].