<<
>>

Сур'я як продовження Савітара

Сур’я (давньоінд. «сонце») — сонячне божество. В Ріґведі йому присвячено 10 гімнів. Сур’я малоантропоморфний, але він сам — око, всевидюще око богів, осо­бливо Мітри й Варуни, іноді Агні.

Він — всезнаючий і всевидющий, він споглядає добро і зло, дивиться на весь світ. Він народжується на Сході, під вітальні пісні співаків виходить з небесної брами і протягом дня обходить землю і небо, об­межуючи день і ніч. Сур’я рухається по небу без коней і збруї. Хоча не раз зга­дуються і його коні (сім коней), колесо. Іноді Сур’я зображується у вигляді птаха або навіть їжака, що летить. Основне діяння Сур’ї — виливання світла, сяйва, яким він осяває світ і розганяє темряву, хвороби, ворогів. Сур’я зцілює людей за допо­могою «медової» терапії; його ж просять про багатство, здоров’я, процвітання, потомство. Він підтримує небо («стовп неба»), його створили боги, які помісти­ли його на небо («син неба»), після того як він був утаєний в океані. Шлях Сур’ї вказаний Адітьями (він сам іноді називається цим ім’ям), цей шлях приготовле­ний Варуною, а Пушан — його посланець. Батько Сур’ї, за однією з версій, — Дьяус, мати — Адіті, Ушас — його дружина, за якою він слідує (існують версії, що Сур’я народжений разом з Ушас). Дочка Сур’ї — Сурія або Сур’я (жіночого роду, іноді її вважають дочкою Савітара). Чоловіками Сурії є Ашвіни (можливо, саме її сто­сується ім’я Ашвіні). Їй присвячений в Ріґведі весільний гімн, у якому описується весілля Сурії і Соми. Найтісніше Сур’я-Сонце (чоловічий рід) пов’язаний з Адітья­ми, Ушас, Агні, а також із Сомою, який одного разу навіть названий батьком Сур’ї [139, II, 477-478].

У ряді випадків функції Сур’ї і Савітара повністю збігаються. У Ріґведі є згадка про перемогу над ним Індри і викраденні ним його колісниці. У післяведій- ську епоху Сур’я поступово стає одним з хранителів світу (локапала Південного Сходу). В епосі Сур’я отримує численні нові найменування і входить до знач­ного числа сюжетів. Один з них пов’язує Сур’ю із злобливим демоном Раху, пе­реслідуючим його. Розгніваний Сур’я погрожує спопелити своїми променями весь світ. Богів охоплює страх, і Брахма наказує Гаруді взяти свого брата Аруну і помістити його на колісниці Сур’ї, щоб той своїм тілом затулив світ від спопе­ляючих променів. Аруна стає колісничним Сур’ї і божеством Вранішньої зорі (тобто перебирає на себе функції Ушас). В одному з епізодів цар ракшасів Рава- на піднімається на небо, щоб вийти на герць з самим Сур’єю. Спостерігаються деякі наближення Сур’ї до Вішну (зокрема, Лакшмі, яка зазвичай виступає як дружина Вішну, іноді виявляється дружиною Сур’ї). Образ давньоіндійського Сур’ї знаходить міфологічні і мовні паралелі в давньоіранській і давньогрецькій традиціях [139, II, 478].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Сур'я як продовження Савітара: