Солярний батько Савітар
Савітар (давньоінд. «народжувати», «що породжує») — солярне божество давньоіндійської релігії. У Ріґведі йому присвячено 11 гімнів. Савітар особливо тісно пов’язаний (або ототожнюється) з Сур’ею, а також з Бхагою, Мітрою, Пушаном.
Іноді Савітар визнається батьком Сур’ї. Як сонячне божество, Савітар роз’їжджає на колісниці, запряженій кіньми, по небу або між небом і землею, пробуджує вранці весь світ і богів, приводить ніч і нічний спокій, передує дню і ночі, членує час (зокрема, визначає терміни жертвопринесення). Савітар квапить Сонце, яке підкоряється йому (як і вітер). Універсальне визначення Савітара — «золотий» (такі його очі, мова, руки, волосся, одяг, колісниця, коні). Савітар заповнює повітряний простір і світ, керує світом (його називають паном творіння і паном світу), утримує небо, приводить в рух три неба, три землі, охоплює потрійний повітряний і небесний простір (число 3 особливо характерне для Савітара). Савітар дає світло, вказує шлях водам. Боги, яким він дарує безсмертя, дотримуються його порад. Савітар приносить і розподіляє дари, багатство, скарби, щастя (він — «бог щастя»), силу, дає довге життя, призначає життєвий термін, дає потомство, виганяє хвороби, годує, захищає від чаклунства, захищає жертводавця, забирає гріхи [139, II, 795].Савітар — «мудрий з мудрих», йому відоме джерело океану, він породжує думки, може набувати всіх форм. Він — асура й іноді зараховується до адітьїв. У Ріґведі Савітар пов’язаний також з Сомою, Ушас, Апам Напатом («сином вод», пов’язаним з водою та вогнем). В історії жертвопринесення Дакші Рудра позбавив Савітара рук. В ранній версії боги дали Савітару золоті руки, а в Махабхараті і Пуранах він зображається одноруким. Дочкою Савітара вважається Сур’я — жіноче солярне божество. В епосі Савітар виступає переможцем головуючого рак- шасів Сумаліна (підданого Равани, якого він вразив і обернув на прах, після чого ракшаси відступили). Індійська традиція розглядає Савітара як образ Сонця, що сходить та заходить. Існує також точка зору, згідно з якою Савітар спочатку був персоніфікацією абстрактного принципу стимулювання всієї світобудови [139, II, 395].