Одне й те саме явище в різних його функціях може моделюватися в Ріґведі кількома богами.
Наприклад, з Сонцем пов’язані: Сур’я — конкретне солярне божество в усій сукупності його функцій, Агні — вогонь на небі (Сонце — одна з форм Агні); Савітар — життєдайна сила Сонця, що приводить в рух світ; Пу- шан — благодатна сила Сонця, що викликає процвітання людей, пасовищ, худоби; Мітра — Сонце, що народилося в космічному океані, або сонячне світло, протилежне мороку; Ушас — Вранішня зоря, дружина, кохана і водночас мати Сур’ї. Звідси випливає синкретизм ведійських богів, на якому наголошує багато дослідників [179, 47]. При цьому солярні боги належать до одних з найдавніших у Ріґведі, що вказує на їхню значну, зокрема космогонічну роль на ранніх етапах формування ведизму.