Творець Тваштар і його діти
Тваштар (давньоінд. від «виробляти», «створювати») — бог-деміург давньоіндійської релігії, творець всіх істот і форм. У Ріґведі згадується близько 65 разів: він — «прекраснорукий», його руки майстерні, в руці у нього — ніж або сокира, він — старець з чашею божественного напою соми в руках.
Тваштара називають «паном, творцем форм». Він — божественний майстер — творець форм, він володіє ними, творить і змінює їх. Сам Тваштар багатоформений і володіє «всіма формами» (звідси його епітет Вішварупа). Тваштар викував для Індри дубину- ваджру і колісницю; для напою соми — чудову чашу (Місяць), для бога молитви і жертвопринесення Бріхаспаті — залізну зброю тощо. Він створив нареченого і наречену, подружжя, звірів, коней, він приносить сім’я, синів, багатство, допомагає вагітним. Пізніше Тваштар ототожнюється і витісняється образом Праджапаті як Віш вакармана.Тваштар, за однією версією, вважався одинадцятим сином матері богів Адіті, він мав дружину-демоницю з асурського роду, яка народила йому триголового Вішварупу («що володіє усіма формами») і дочку Саранью в образі кобили. Дізнавшись про це, Тваштар розлютився. Він зшаленів ще більше, коли Індра без дозволу напився соми, якою володів Тваштар. Щоби помститися Індрі, Тваштар створив з соми і вогню чудовисько Врітру. Тваштар створює також бога вогню Агні і Бріхаспаті, золоті руки солярному божеству Савітару, а також «мед Тваштара». Саме ім’я Тваштар — радше епітет, що має індоєвропейське коріння і позначає творця [139, II, 496].
Вішварупа — син Тваштара — триголова істота демонічної природи. Він багатий худобою і кіньми, він жрець богів, хоча й належить до асурів. За викрадення корів був уражений Індрою. Вішварупа іноді тотожний Врітрі (в інших випадках вони двоюрідні брати). Грізний, мудрий, вдається до подвижництва, Вішварупа в боротьбі богів і асурів таємно стає на бік останніх. Індра, отримавши відпущення гріхів, вбиває Вішварупу, зрубавши всі три його голови. Вішварупа використовується як епітет Тваштараі Вішну [139, I, 238].
Саранью (давньоінд. від «швидкий, «моторний») — дочка Тваштара, мати Ашвінів і близнят Ями і Ямі. Іноді вона виступає в зооморфній формі, в інших випадках її намагаються ототожнити із сонячною дівою Сурією або Ушас. Саранью була одружена з Вівасватом (давньоінд. «сяючий») — солярним божеством, що втілювало світло на небі і на землі, родоначальником людей (він також був одним із синів матері богів Адіті). Саранью народила Вівасвату близнят Яму і Ямі — пра- родителів людства. Після цього Саранью втекла від нелюбого чоловіка, перевтілившись у кобилу. Вівасват у подобі коня наздоганяє Саранью і примиряється з нею, внаслідок чого з’являються двоє братів-близнят Ашвінів [139, II, 409].