«Першолюдина» Пуруша
Пуруша (давньоінд. «людина») — першолюдина давньоіндійської релігії, з якої виникли елементи Космосу, вселенська душа, або «Я» [139, II, 351]. У деяких релігійно-філософських системах Індії (наприклад, санкхья) Пуруша — вічне, свідоме, але інертне начало, що поєднується з пракріті (довічною субстанцією, матеріальною першопричиною світу об’єктів, втіленням вищої волі Творця, що ідентифікується з майєю — ілюзією і шакті — божественною жіночою енергією), внаслідок чого виникає світ множинності (тобто речей).
Пуруші присвячений гімн у Ріґведі, де названі його основні характеристики: численність або багатоскладовість (він тисячоокий, тисячоногий, тисячоголовий), величезні розміри (він всюди, з усіх боків покриває землю, чверть його — всі істоти, три чверті — безсмертне на небі), влада над безсмертям, властивість «бути батьком своїх батьків» (від Пуруші народилася Вірадж — уособлення жіночого творчого начала, а від неї народився Пуруша) і ряд особливостей як першожертви.Пуруша приноситься в жертву богам шляхом розчленовування на складові, з яких виникають основні елементи соціальної і космічної організації [139, II, 351]:
• рот — брахмани (жерці), руки — раджаньї або кшатрії (воїни), стегна — вайшьї (хлібороби), ноги — шудри (нижчий стан): віддзеркалення соціальної структури;
• дух — Місяць, око — Сонце, вуста — Індра і Агні, дихання — вітер, пуп — повітряний простір, голова — Небо, ноги — Земля, вухо — сторони світу тощо: віддзеркалення космічної структури.
Тим самим, наголошує В. Топоров, Пуруша став образом переходу від єдиної цілісності до множинної розчленованості, він той, хто нейтралізує протиставлення «бути єдиним» — «бути багато чим». Розчленовування Пуруші створює новий тип космічної організації — Всесвіт широких просторів, місце порятунку від відсталого, обмеженого Хаосу. Пізніші ведичні тексти пропонують ряд нових ототожнень: Пуруша — це Праджапаті, Праджапаті — це рік (цей Пуруша — той самий як в ефірі, так і в небі), Пуруша — час, він на Сонці, на Місяці, він — життя.
В Упанішадах Пуруша — життєвий принцип, що одухотворяє людей та інші істоти. Таким чином, Пуруша поступово стає важливим поняттям давньоіндійського світогляду (зокрема, при класифікаціях), а міфологічні функції Пуруші передаються іншим персонажам (наприклад, Пуруша як ім’я Брахми). Пуруша ідентифікується також з Брахманом (об’єктивною первинною реальністю) і іноді ототожнюється з Атманом (суб’єктивним індивідуальним началом) [139, II, 351].Таким чином, космічний гігант Пуруша, родоначальник Всесвіту, одночасно є тим, хто породжує жіноче начало (Вірадж) і народженим від нього, що відповідає уявленням про походження один від одного Дакши — чоловічого начала і Адіті — жіночого начала. Потім описується у ведичному гімні (РВ Х, 90) жертвопринесення, коли жертвою виступає Пуруша, а тими, що приносять жертву — боги (тут Пуруша відрізняється від Вішвакармана, який був одночасно і жертвою, і богом, і жерцем). У гімні Пуруші вперше з усіх давньоіндійських джерел виразно названо всі чотири касти, назви яких у Ріґведі більше не зустрічаються. Судячи з тексту гімну, Пуруша був одночасно жертвою, яку приносили боги, і об’єктом вшановування, тобто богом. З Пурушею пов’язане і число 7, яке, як і 3, є магічним числом у Ріґведі [179, 403-405].