Центр макроспільності ранньоземлеробських культур мальованої кераміки
Трипільська культура, таким чином, об’єднала в собі два відмінні один від одного типи — праіндоєвропейський і давньосередземноморський. Для праіндоєвропейців була характерна патріархальна, «олімпійська» релігійно-міфологічна система з богом «світлого неба» на чолі; для середземноморців — матріархальна, доолімпійсь- ка система вірувань на чолі з «Великою богинею».
Саме ця остання система стала домінуючою в Трипільській, переважно землеробській, культурі. Трипільській культурі, як зазначає Ю. Мосенкіс, були також властиві середземноморські культи змії й бика. Ці й інші мотиви частково перейшли потім у міфологію слов’ян, де, наприклад, значно переважали числа 3, 9 і 27 (тобто тричі по дев’ять, священні й на Криті) над числом 7 (священним в індоіранців і в Месопотамії), а роль числа 4 була незначною (воно було важливим священним числом у праіндоєвропейців, у яких назва числа була співвіднесена зі словом «новий», оскільки рахунок вівся четвірками) [143, 11-13].Найактивніші контакти між праіндоєвропейцями й середземноморцями в рамках трипільської культури здійснювали, на думку сучасних дослідників, носії майбутніх слов ’яно-балто-германськихмов, а також індоіранських і палеобалканських (македонської, іллірійської, фракійської, фригійської та ін.). А мова трипільців, вважає Ю. Мосенкіс, була переважно доіндоєвропейською, близькою до давніх не- індоєвропейських мов Балкан, Східного Середземномор’я, Малої Азії, можливо, більш широкого регіону — від Піренейського півострова до Кавказу й Близького Сходу, тобто переважно іберійсько-кавказькою. При цьому Українське Трипілля У-ІІІ тис. до н. е. виступає своєрідним центром єдиного культурного простору культу Матері-Богині разом з культом бика й мальованою керамікою, від якого розходяться культуроформуючі імпульси на Балкани, Крит, у Малу Азію (Троя), на Піренеї та в інші регіони. Напрямок цих імпульсів, як свідчить більшість дослідників, — з півночі на південь (Я.
Пастернак, Б. Богаєвський, М. Марр та ін.). При цьому, згідно із сучасними науковими даними, у V тис. до н. е., у період виникнення трипільської культури, Балкани й Крит були заселені (як і багато інших районів Середземномор’я) носіями середземноморсько-кавказьких мов, проте високі ранньоземлеробські культури виникають тільки після їхньої зустрічі із праіндоєвропейцями [143, 14-17].Помічено зв’язки Трипілля з додинастичним Єгиптом (IV тис. до н. е.), про що свідчать численні давньоєгипетські вироби, знайдені на території України (у тому числі мідний крокодил завдовжки 183 мм і пірамідки заввишки до 62 см, складені з каменів у кількості до 24). Крім того, відомі зв’язки Трипілля з Месопотамією, Індією (з протоіндійською цивілізацією Хараппи й Мохенджо-Даро) і на-
віть з Китаєм і Туркменією, тобто з усіма сучасними їй цивілізаціями. Все це були цивілізації, засновані на давньоземлеробській культурі мальованої кераміки з орнаментом у формі подвійної спіралі (відомої в Китаї як зображення «інь» і «ян»). На японських островах, у культурі Дзьомон, також знайдені глиняні жіночі статуетки, характерні для трипільської культури. Культура Дзьомон, як ми пам’ятаємо з першого тому цого видання, існувала з XI по III тис. до н. е. на Японському архіпелазі, зайнятому в ті часи айнами, що мають європеоїдно-австралоїдні риси. Подібна техніка виготовлення кераміки зі шнуровим орнаментом («дзьомом») відома в Африці (Сахара), у Полінезії(Зеландсько-Гебридські острови) і деяких інших районах (наприклад, у Мезоамериці). На керамічних виробах «дзьомон» домінують «зміїні» мотиви й пластичні зображення голів тварин [116, I, 429]. Привертає також увагу схожість дослов’янського язикового субстрату, пов’язаного із трипільською культурою, і дошумерського субстрату Месопотамії, що загалом вказує на існування в V-IV тис. до н. е. макроспільноти ранньоземлеробських культур мальованої кераміки зі спіральним орнаментом, що охоплює Середземномор’я, Передню Азію, Месопотамію, Туркменію (культура Анау), Північний Китай (провінція Ганьсу), Японію, Індію (дравідська Хараппа) й Українське Трипілля [143, 15-19].