Три володарі вертикалі
Уявлення про трьох володарів (сань хуан) склалося у Китаї приблизно до IV ст. до н. е. і пов’язане, очевидно, із потрійною вертикальною класифікацією: небо, земля, люди або небо, гори, води.
За однією версією — це першопредок Фу-сі, винахідник вогню Суй-жень і заступник землеробства Шень-нун; за другою — Фу-сі, прароди- телька Нюй-ва і Шень-нун; за третьою — Фу-сі, бог вогню Чжу-жун і Шень-нун (у деяких текстах замість Чжу-жуна згадується бог вод Гун-гун). Апокрифічні твори межі нашої ери називають Тянь-хуана («володар неба»), Ді-хуана («володар землі») і Жень-хуана («володарлюдей»). У пізніших творах описуються вже не три, а дев’ять володарів (табл. 7) відповідно до історичних періодів [74, II, 407].Таким чином, володарі вертикальної структури світобудови зазнавали в китайській космології різних «міграцій» і часто співвідносилися з володарями горизонтальної структури, що знайшло відображення в існуванні відразу трьох версій про правителів вертикальних світів.
Як видно з табл. 8, верхній і нижній рівні світобудови пов’язані з божествами Фу-сі і Шень-нуном (Янь-ді), а середній — відразу з кількома сакральними персонажами, найцікавішим з яких є Нюй-ва — архаїчна прародителька племен ся, що жили колись у середній течії Хуанхе. В основі її культу, ймовірно, лежить культ змії, пов’язаний з культомматері-прародительки. Відповідно до варіантів міфу, відомих у II ст. до н. е., Нюй-ва породжувала людей як якусь безформну нерозчленова- ну масу, а інші божества допомагали їй, створюючи окремі частини тіла й органи (очі, вуха, руки тощо). За більш пізньою версією II ст. н. е. Нюй-ва ліпила людей із глини, але тому що робота була вкрай складною і трудомісткою, вона почала опус-
Таблиця 7
| Період | Володарі неба | Володарі землі | Володарі людей |
| Найдавніший період | Чу тянь хуан цзюнь («перший володар — імператор неба») у зеленого (або темно-синього) кольору парчевій накидці і спідниці | Чу діхуан цзюнь («перший володар — імператор землі»), одягнений в усе біле | Чу жень хуан цзюнь («перший володар — імператор людей»), одягнений в усе жовте |
| Середній період | Чжун тянь хуан цзюнь («середній володар — небесний імператор») зі зміїним тілом і 13 людськими головами, якому підкоряються 100 млн 9 тис. небесних воїнів і темних хмар, 120 злих хмарних духів, 1200 неприкаяних душ, 12000 демонів | Чжун ді хуан цзюнь («середній володар — імператор землі») — змій з 11 людськими головами, якому підлеглі 100 млн 9 тис. гірських воїнів, усі дракони, змії, крокодили і черепахи | Чжун жень хуан цзюнь («середній володар — імператор людей») з тулубом дракона і 9 людськими головами, якому підлеглі 3 чиновники і 100 млн 9 тис. воїнів, він править душами всіх предків і бісами |
| Пізній період | Хоу тянь хуан цзюнь («пізній володар неба») з тілом змії і людською головою, що ототожнюється з першопредком Фу-сі | Хоу діхуан цзюнь («пізній володар землі») з тілом змії і людською головою, що ототожнюється з богинею — прародителькою Нюй-ва (називається ще «жінка-володар») | Хоу жень хуан цзюнь («пізній володар людей») з тілом людини і головою бика, що ототожнюється із Шень-нуном |
Таблиця 8
| Вертикальні світи | Версії | ||
| Перша | Друга | Третя | |
| Небо | Фу-сі: бог вітру (повітря) і часу, володар сходу | Фу-сі | Фу-сі |
| Земля (гори) | Суй-жень: винахідник вогню, якого іноді вважають безпосереднім попередником самого першопредка | Нюй-ва: архаїчне жіноче божество, напівжін- ка-напівзмія, прароди- телька племен ся з культом змії-матері | Чжу-жун: бог вогню або Гун-гун: бог води |
| Вода (світ людей) | Шень-Нун: одне з відповідностей бога Сонця, півдня і землеробства Янь-ді | Шень-нун | Шень-нун |
кати в глиняну рідину мотузку і, висмикуючи, струшувати її: із грудочок, що летіли на землю, і виходили люди бідні й низького роду, а знатні і багаті пішли від тих, кого Нюй-ва виліпила своїми руками.
Нюй-ва приписується також встановлення одружень, до неї зверталися з молитвами про дарування нащадків і робили на її честь жертвопринесення, щоб позбутися безпліддя. Їй присвячувалися танці, що мали, очевидно, еротичний характер [74, II, 232-233].Нюй-ва також приписується відновлення космічної рівноваги, порушеної якоюсь давньою катастрофою, коли впали «чотири межі землі». За однією з версій, це сталося від удару духу вод Іун-гуна об гору Бучжоушань. Ця гора розташована, відповідно до переказу, на північному заході від гір Куньлунь (тобто в напрямку сучасного Північного полюсу) і колись була опорою, що підпирала небо. Одного разу у гніві дух вод Гун-гун вдарився об неї головою і Бучжоушань зламалася: одна зі сторін землі (південно-східна, та, де знаходилася легендарна Лемурія) обруши- лася, а небозвід нахилився на північний захід, і в ньому теж з’явилися провали. Під час цих потрясінь гори і ліси охопила величезна пожежа. Потім води, що ринули з-під землі, затопили сушу, і земля перетворилася на суцільний океан, хвилі якого сягали неба. Нюй-ва розплавила різнобарвні камені і залатала діру в небі, потім відрубала ноги в гігантської черепахи і підперла ними з чотирьох сторін небо. Одночасно вона боролася і з водами, що розлилися, намагаючись улаштувати загати, й убила чорного дракона — втілення погані [74, I, 200; II, 233].
На рельєфах початку нашої ери Нюй-ва зображується в більшості випадків разом з Фу-сі (припускається, що вони були першолюдьми — братом і сестрою, які жили в незапам’ятні часи в горах Куньлунь). На цих рельєфах Нюй-ва і Фу-сі зображені у вигляді людино-зміїв (тобто нагів), причому хвости їх переплетені, що символізує подружній союз. Атрибутами Нюй-ва є або очеретяний губний органчик (шен), або косинець — символ квадрата, тобто землі, а також диск Місяця в руках — символ жіночого начала (інь). Гора Куньлунь, що пов’язується з китайськими першопредками Нюй-ва і Фу-сі, вважалася священною горою й містилася, відповідно до переказів, десь на західній околиці китайських земель.
В основі міфів про Куньлунь лежить, очевидно, уявлення про світову гору: вважалося, що вона заввишки понад 7 тис. км і з неї бере початок головна ріка Стародавнього Китаю — Хуанхе. Куньлунь уявляли як нижню столицю небесного правителя Шан- ді, а пізніше — Хуан-ді. Після поширення в Китаї буддизму уявлення про Куньлунь почасти злилося з індійськими уявленнями про гору Меру [74, II, 28-29; II, 233].У табл. 9 представлені легендарні правителі Давнього Китаю.
Таблиця 9
ЛЕГЕНДАРНІ ПРАВИТЕЛІ КИТАЮ
| Роки правління (до н. е.) | Тривалість правління | Правитель |
| 2852-2737 рр. | 115 років | Фу-сі — першопредок східних племен (вірогідно ауст- ронезійських), що уявляли його людино-птахом. Шанувався як божество сходу, вважався братом і чоловіком Нюй-ва — напівжінки-напівзмії (іноді з головою бика), прародительки племен ся (у середній течії Хуанхе) |
| 2737-2698 рр. | 39 років | Шао-дянь — батько Хуан-ді і Янь-ді, або Шень-нун («Божественний хлібороб»), образ якого злився з образом солярного божества Янь-ді |
| 2698-2598 рр. | 100 років | Хуан-ді — драконоподібне божество грому (дракон — один з основних тотемів предків китайців), божество центру, яке злилося з образом верховного володаря Шан-ді. Хуан-ді (вода) переміг брата Янь-ді (вогонь). Жив 300 років |
| 2598-2504 рр. | 94 роки | Шао-хао — онук (або правнук) Хуан-ді, що успадкував його престол. У деяких версіях Шао-хао називається Білим володарем (Бай-ді), володарем заходу |
| 2504-2426 рр. | 78 років | Чжуань-сюй (він же Хей-ді — володар півночі) до 10-літ- нього віку виховувався в Шао-хао, а в 20 років зійшов на престол |
| 2426-2356 рр. | 70 років | Ді-ку з 15-літнього віку допомагав правити Чжуань- сюю, а в 30 років сам став імператором. Ді-ку — батько Яо |
| 2356-2255 рр. | 101 рік | Яо — правитель китайського «золотого віку» |
| 2255-2216 рр. | 39 років | Шунь успадкував Яо, якому доводився зятем. Поряд з Яо Шунь — мудрий ідеальний правитель |
| 2216 р. — початок легендарної династії Ся | Юй — культурний герой, приборкувач потопу, засновник династії Ся, якому Шунь передав престол. Легендарні династії змінили історичні: у ХІУ-ХІ ст. до н. е. — Інь (або Шан); у 1027-256 (або 249) рр. до н. е. — династія Чжою і т. д. |