Тема 6. Урарту
Релігійна сфера мала велике значення для існування системи державної влади Урарту. Водночас дослідники відзначають обмеженість джерел (написів), що висвітлюють релігійну діяльність урарстьких правителів, порівняно з іншими, більш прикладними сферами, такими як будівельна1.
Вже за часів правління Тукульті-Нінурти (1244—1208 рр. до н. е. ± 10) згадується перемогу над союзом 43 племінних вождів („царів”) Наїрі. Один з написів згадує не лише „царів”, але й „цариць”. Цариці за виконуваними ними функціями відповідали хурритським общинним жінкам-царям (жрицям- енда) у південних областях, а також царицям-тавананнас, які грали важливу культову та політичну роль у Хетській державі2. Вже у ІХ ст. до н. е. було побудоване місто Тушпа-Ван, яке стало столицею Урарту. На початок VIII ст. до н. е. припадає виникнення міст Еребуні та і Аргіштіхінілі3. Цар країни Біаінілі та правитель Тушпа-міста Менуа спорудив храм Богу Халді та величну фортецю, яку також присвятив богу, назвавши її „місто Бога Халді”. Поблизу було розбито сад і закладено виноградник. Менуа Після наказав, того як виноград достигне, принести жертви Богу Халді з відповідними церемоніями біля храму Халді, а після збору врожаю — влаштувати свята Богу Халді та Богині Арубані4.Правитель Урарту Аргішті (780—760 рр. до н. е.), син Менуа, вирушаючи у похід, проголошував його „могутністю Бога Халді”, який „йшов перед царем”. При здійсненні своїх намірів урартські володарі зверталися до усіх богів Біаінілі, зокрема Бога Тейшеба та Бога Шівіні, з проханням про підтримку5.
1Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии [Отв. ред. Г. А. Кошеленко]. — М.: Наука, 1985. — С. 24.
2История древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. — Ч. 2. — С. 102.
3Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии [Отв.
ред. Г. А. Кошеленко]. — С. 24.4Надписи царя Менуа (конец ІХ — начало VIII в. до н. э.) // Хрестоматия по истории Древнего Востока. — Ч. I. — С. 300—301.
5 Отрывки из летописи царя Аргишти I (первая половина VIII в. до н. э.) // Багата військова здобич давала можливість вже за правління Руси ІІ вести активне храмове будівництво. У силу географічних (основна територія країни становила важкодоступні ізольовані гірські долини) та політичних умов (постійна загроза нападу з боку Ассирії) державне управління балансувало між централізацією та децентралізацією, що рятувало країну. У першій половині VII ст. до н. е., в умовах розквіту країни, поряд з фортецями споруджувалися цілі храмові містечка. Найбільші з них — Тейшебаїні / Кармір-Блур, Мале місто Руси / Бастам, Русахінілі. Місто..Русахінілі перед горою Ейдурі” (Айаніс) було перетворене в культовий центр. Центральною спорудою на вершині пагорбу був храм. Ардіні-Мусасир (Муцацир) був центром культу верховного бога урартійців Халді. При цьому під Богом міста Ардіні слід розуміти Халді. Не виключена можливість, що Ардіні-Мусасир спочатку був центром культу Богині Арді. Посилення релігійно-культового центру Ардіні пояснюється і його вигідним геополітичним становищем. Зростання потенціалу Ардіні призводить до того, що, попри початково другорядне значення, пов’язане з культом Богині Арді, пізніше (за правління Руси І) він став центром культу Верховного Бога Халді та його дружини Уарубані, зберігши при цьому свою колишню назву. Імовірно, що після пограбування Саргоном Муцациру у 714 р. до н. е. та вивезення звідти статуї Халді Руса ІІ намагався перетворити Айаніс у новий культовий центр держави. Саме Русою ІІ уперше було засновано культи кількох богів: у Закавказзі, крім Бога І(у)арша, культ якого намагався запровадти вже Аргішті І на початку VIII ст. до н. е. це боги Аніку і Мардук (Мардуку, насаперед поклонялося населення, депортоване з Межиріччя); у центрі країни в Айанісі поблизу озера Ван — божество Гори Ейдуру, ім’я якого навіть увійшло у назву міста Руси1.
У літописних текстах урартських царів опис подій кожного року починається зазвичай вступною трафаретною формулою, яка розповідає про підкорення низки країн і
Хрестоматия по истории Древнего Востока. — Ч. I. — С. 302—303.
1 Медведская И. Н. Древний Иран накануне империй. — С. 141—143; Арутюнян Н. В. Биайнили — Урарту. Военно-политическая история и вопросы топонимики / Н. В. Арутюнян. — [2 изд., доп. и перераб.]. — СПб.: Изд-во СПбГУ; Ф-т филол. и искусств СПбГУ, 2006. — С. 275. областей. У заголовках декларацій чи вступних деклараціях оповідка про такі підкорення ведеться, без винятку, від імені Верховного Бога Халді. Як приклад можна навести приклади з Хорхорського та Сардурієвського літописів:
„Бог Халді попрямував, своїй зброї підкорив країну Мана, підкорив країну Бушту, схилив їх перед Аргішті, сином Менуа”;
„Бог Халді попрямував, своїй зброї підкорив країну Мана, підкорив країну Етіу(ні), схилив їх перед Аргішті”;
„Бог Халді попрямував, своїй зброї підкорив царя країни племені Еріахи, підкорив країну племені Абіліані(хи), схилив їх перед Сардурі, сином Аргішті”;
„Бог Халді попрямував, своїй зброї підкорив чотирьої царів країни Удурі- Етіуні: царя племені Аркукіуні, царя племені Каманіу, царя племені Луеруніу”1.
Висновки. Релігійна сфера Урарту була важливою складовою суспільно-політичного життя країни. Відповідно створення та діяльність культових центрів залишалися під особистим контролем правителів. Розвиток таких центрів призвело до появи спеціалізованих міст, які були призначені саме для здійснення релігійно-культових функцій.
Рекомендована література
1. Арутюнян Н. В. Биайнили — Урарту. Военнополитическая история и вопросы топонимики / Н. В. Арутюнян. — [2 изд., доп. и перераб.]. — СПб.: Изд-во СПбГУ; Ф-т филол. и искусств СПбГУ, 2006. — 368 с.
2. Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии [Отв. ред. Г. А. Кошеленко] — М.: Наука, 1985. — 495 с.
3. История Древнего Востока. Зарождение древнейших _____ классовых обществ и первые очаги рабовладельческой
1 Медведская И.
Н. Древний Иран накануне империй. — С. 141—143; Арутюнян Н. В. Биайнили — Урарту. Военно-политическая история и вопросы топонимики / Н. В. Арутюнян. — [2 изд., доп. и перераб.]. — СПб.: Изд-во СПбГУ; Ф-т филол. и искусств СПбГУ, 2006. — С. 264. цивилизации [Под ред. Г. М. Бонгард-Левина]. — Ч.2: Передняя Азия. Египет. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1988. - 623 с.4. Медведская И. Н. Древний Иран накануне империй (IX—VI вв. до н. э.). История Мидийского царства / И. Н. Медведская. — СПб.: ПВ, 2010. — 264 с.
5. Надписи царя Менуа (конец ІХ — начало VIII в. до н. э.) // Хрестоматия по истории Древнего Востока. — Ч. I. — С. 300 — 301.
6. Отрывки из летописи царя Аргишти I (первая половина VIII в. до н. э.) // Хрестоматия по истории Древнего Востока. — Ч. I. — С. 302—303.
Питання для самоконтролю
1. Визначте релігійні особливості розвитку урартської держави.
2. Назвіть храмові міста Урарту.
Тема реферату.
1. Релігійні центри в урартській державі.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Релігійно-культова діяльність правителів Урарту.