Тема 5. Ассирія
На 1815 р. до н. е. у Верхній Месопотамії та Північній Сирії у ході завоювань Шамши-Адада, який походив з хананського роду, припадає формування держави1. Правлінням Шамши- Адада, зазвичай, датують створення Староассирійської держави, а пізніші ассирійські списки включають до складу найдавніших правителів Ассирії не лише Шамши-Адада та його сина Ішме-Дагана І, але й інших, низку безсумнівно чужих Ашшуру, предків.
Однак на час правління Шамши-Адада, і навіть пізніше, в XV ст. до н. е., ще не існувало самого поняття Ассирія. Хоча Шамши-Адад залишив багато написів в Ашшурі і провів кардинальну реформу його канцелярій, запровадивши вавилоно-євфратську писемну традицію, він не пов’язував своїх царських титулів („цар множин, поставлений Еллілем”) з Ашшуром, де прийняв титул ішшиаккум (ішшакку), а пізніше називав себе „будівником храму Бога Ашшура”[178] [179]. Його батько носив ім’я Ілахкабхабуху („Бог — його зірка”), правлячи в одному з міст Верхньої Месопотамії. Зайнявши Ашшур, Шамши-Адад набуває титул ішшиаккум Ашшура і розпочинає там активне храмове будівництво. Охорона правителя складалася з герсекку (євнухів) храму Богині Іштар. Вони супроводжували Шамши- Адада не лише під час ритуалів у храмі, а й під час кампаній, користуючись особливою довірою царя. Спираючись на військо та призначуваних власноруч адміністраторів, маючи значний економічний потенціал у власному царському господарстві, цар міг дозволити собі ігнорувати найбільші храми держави[180].Зміцнення державних інститутів стародавнього Ашшура та розбудова Ассирійської держави були зумовлені необхідністю організації відсічі експансії Мітанні та Вавилонії[181]. При цьому в пам’яті еліти Ашшура жили згадки про велич держави Шамши-Адада. Розбудовуючи державу та зміцнюючи свої повноваження правителі намагалися опертися на релігійно- міфологічні уявлення тогочасного населення регіону.
Це зумовлювали активне храмове будівництво (Рис. 15). Релігійно- міфологічні уявлення знайшли своє відображення у системі державного управління і офіційному діловодстві, печатках (Рис. 16). Водночас процеси формування системи управління релігійною сферою мали тут свою специфіку. В Ассирії цар не вважався богом ні за життя, ні після смерті. Передусім він був воєначальником, а вже потім жерцем і суддею. Історичні пам’ятники Ніневії та сусідніх міст не залишити слідів культу правителя. Спочатку вони називали себе ішшаку (правитель) і лише поступово стали носити титул „цар”. Шамши-Адад І першим присвоїв собі право титулуватися як „цар множин” і званням „воїн Ашшура”. Однак володарі Ассирії змушені були зважати на жрецьку аристократію. Молячись богам, цар знімав із себе знаки верховної влади1. Вже Еріба-Адад І (1392—1366 рр. до н. е. ± 10) приймає титул „настановлений Еллілем”, нагадуючи про великодержавні часи Шамши- Адада. Син Еріба-Адада Ашшурубалліт І (1365—1330 рр. до н. е. ± 10) вже користувався терміном „цар країни Ассирії” в офіційному листування та на печатках, але поки що не у написах[182] [183]. У своєму листуванні з єгипетським фараоном Ашшурубалліт І називав себе „цар множин” і „цар країни”[184]. Зовнішньополітичні інтереси країни зумовили й суттєве коригування релігійної політики країни. Вступивши у союз з Вавилонією, він закріпив його шлюбом одного з синів царя касситів з дочкою Ашшурубалліта І Мутабаллітат-Шеруа. В Ашшурі було побудовано спеціальний храм, присвячений головному богу Вавилона Мардуку. З’явилося багато власних імен, присвячених Мардукові[185].
Рис.15. Подвійний зіккурат Апу і Адада в Ашшурі
Рис.16. Середньоассирійські печатки
Племінним богом ассирійців був Ашшур. З початком збройної експансії держави він став, головним чином, Богом війни.
Усі свої перемоги і досягнення ассирійські царі приписували йому: „Ашшур переміг”. Салманасар І (1274— 1245 рр. до н. е. ± 10), відтворюючи картини блискучого походу на Урарту, у своєму написі зазначив, що „всіх Уруатрі я схилив до ніг Ашшура — мого володаря, у три дні...”1. Він постійно наголошував, що походи здійснювалися за волею Бога Ашшура та інших божеств2. Тіглатпаласар І стверджував, що Ашшур наділив його силою і могутністю, а він приборкав ворожі Богу країни. У зображеннях ассирійських царів часто поряд Ашшур, який перебуває вище або поряд з царем3. Слід зауважити, що у цей період складається адміністративна системаАссирійської держави — управління областеначальників (бел-пахете), начальників фортець і старост міст та селищ, які були чиновниками, повністю залежними від волі царя і забезпечували ефективне надходження коштів у державну скарбницю1.
Значну частину своїх ресурсів ассирійські правителі спрямовували на храмове будівництво, прагнучи заручитися підтримкою богів і жерців у своїх починаннях. Ще Ададнерарі І, захопивши значну військову здобич, відбудував столицю Ашшур, перебудувавши храми Богині Іштар і богів Анну і Адада. Показово, що коли Тукульті-Нінурта І (близько 1244—1208 роки до н. е. ± 10) захопив Вавилонію, він наказав вивезти звідси статую головного Бога цієї країни Мардука2. Ще з часів Ададнерарі І ассирійські царі проводили дома такульту — ритуал багатоденного банкету, під час якого вони приймали у себе богів як своїх гостей. Цар особисто приймав у себе богів (точніше їхні статуї), приносячи їм жертви, а співаки виконували богослужбовий текст з поясненням обряду. У палаці Тукульті-Нінурти було пробудоване спеціальне святилище для щорічних відвідин царя Богом Ашшуром. Згідно з новим призначенням царя був розроблений спеціальний палацовий ритуальний церемоніал. Прямі зносини з царем почали вважатися небажаними як для нього самого, так і для країни. Вся інформація для царя, усі укази та розпорядження від нього йшли через спеціального чиновника, особливо повідомлення про смерть, які мали передаватися ланцюгом.
Вісник, який не пройшов спеціальних очищувальних церемоній, міг знеславити царя. Значна частина данини йшла як на утримання царя та палацу зі звіринцем, так і на очищувальні обряди при царському дворі3.Висновки. Процес зміцнення державних інститутів стародавнього Ашшура та розбудова Ассирійської держави були тісно пов’язані з процесом розвитку культової сфери суспільного життя. Прагнення забезпечити підтримку
1 История древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. — Ч.2. — С. 102.
2 Садаев Д. Ч. История древней Ассирии. — С. 56—59.
3История древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. — Ч. 2. — С. 103—105. богів у своїй діяльності правителі поєднували з діями щодо залякування населення підкорених народів та сусідних держав. У цих умовах логічним видається активне храмове будівництво, особиста опіка царя культовим життям країни, його чітка ідентифікація у сакральному просторі держави. Про розвиток цієї сфери свідчить регламентація ритуальної діяльності ассирійських правителів, яка нерозривно пов’язана із системою управлінсько-регулятивних дій.
Список рекомендованої літератури
1. История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации [Под ред. Г. М. Бонгард-Левина]. — Ч.2: Передняя Азия. Египет. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1988. - 623 с.
2. Садаев Д. Ч. История древней Ассирии / Д. Ч. Садаев.
— М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1979. — 247 с.
Питання для самоконтролю
1. Визначте особливості формування релігійної політики Ассирійської держави.
2. Охарактеризуйте місце релігії у внутрішньополітичному житті Ассирії.
Теми рефератів
1. Розвиток системи взаємовідносин держави і релігійних інститутів в Ассирії.
2. Обрядова сфера управлінсько-регулятивної діяльності у стародавньому Ашшурі.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Релігійно-культова діяльність правителів та чиновників Ассирії.
2. Релігія у формуванні управлінського ритуалу Ассирії.