Тема 17. Парфянська держава
Парфяни відомі ще за доби Ахеменідів, коли їх локалізували у районі сучасного Хорасану. Після смерті Олександра Македонського відбулося переміщення племен у Східному Туркестані, в якому взяли участь і парни.
Парфянська держава мала тісні зв’язки з династією Аршакідів, засновником якої був напівлегендарний Аршак (грецькою Арсак). Дослідники вважають, що це ім’я є похідним від слова „ведмідь” (можливо тотем), або „муж”, „герой”. Розширення Парфії почалося із захоплення Гірканії. Подальші дії нової держави зіткнулися з опором Селевкідів. Антіох ІІІ, заручившись підтримкою правителя Мідії Атропатени Артабазана та владнавши справи у Вірменії, розпочав у 209 р. до н.е. військові дії проти парфян1. Парни були кочівниками з кочовими традиціями влади. Завоювавши осілі області, вони змушені були зважати на управлінські традиції Ахеменідів, а згодом і Селевкідів. За перших правителів елементи елліністичної управлінської традиції продовжували зберігатися в управлінській практиці Парфії2.Аршакіди, які прийшли до влади у Парфії, перейняли чимало елементів грецької культури, навіть проголосили себе „філеллінами”3. Еллінізація Парфянської держави зумовила прийняття правлячою верхівкою значної частини грецьких божеств. У перших хорезмійських срібних монетах, які карбувалися за типом тетрадрахм Евкратіда, характерний тип реверса — вершники Діоскури. У карбованих у Хорезмі срібних монетах типу А ІІІ, близьких до тетрадрахм, на зовнішньому боці з’являється схематизоване зображення Богині Ніки, що вінчає царя. Це зближує монет такого типу з бактрійським карбом „Герая”. На монетах викарбувано ім’я царя Праведний. Вважається, що майже всі типи корон на хорезмських монетах містять символи Богині Ардвісури-Анахіти, покровительки Хорезму4. Це підтверджує, що правляча верхівка поступово
1 Фрай Р. Наследие Ирана. — С.
245—247.2 Там само. — С. 259—260.
3 Ставиский Б. Я. К югу от Железных ворот. — С. 29—33.
4Ягодин В. Н. Хорезм / В. Н. Ягодин, А. Б. Никитин, Г. А. Кошеленко // Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии: Серия: Археология СССР відходить від еллінізму та повертається до давніх паніранських традицій. Такі тенденції посилюються у ході війни з Римською імперією, яка розглядалася Арсакідами як спадкоємець елліністичних традицій1.
Перші Аршакіди носили достатньо скромний титул аутократор. Уже за Мітрідата І вводиться титул цар-базилевс, до якого іноді додається титул великий. Карбуються великі парадні тетрадрахми. Приєднання грецьких міст Межиріччя, передусім Селевкії на Тигрі, змусило враховувати гуманітарні позиції нових підданих, їхні релігійні вірвуання та ідеологічні уявлення. На монетах, карбованих у Селевкії, на зворотному боці замість лучника, що сидить, зображено Геракл. Сам Мітрідат І додатково приймає титул філелліна. На вершину політичної могутності рання Парфія піднялася за правління Мітрідата ІІ (123—88 рр. до н. е.). Він приймає титул царя царів. На зворотному боці монет фігура сидячого лучника уміщується у каре з напису, що прославляє верховного володаря. Династичний культ поступово набирає оберти і монархічна символіка починає дублюватися. На зворотному боці тетрадрахм, замість традиційного сидячого лучника, відтворюється фігура царя, який сидить на троні і якого вінчає богиня. Іконографія цього сюжету повторюється в інших правителів династії і богиня іноді зображена схиляючою коліна перед сидячим на троні царем[427] [428] [429]. Оскільки парфяни вірили, що царі династії Аршакідів — брати місяця і сонця, ця легенда знайшла відображення і в повсякденній практиці. На срібній драхмі Орода ІІ зустрічається зображення сонця у вигляді багатопроменевої зірки і півмісяця по обидва боки від бюста царя. Ще до цього, на одному з типів драхм Мітрідата ІІІ, є зображення сонця праворуч бюста, а більш ранній випуск драхм самого Орода має зображення місяця праворуч царя. Висновки. Релігійнасфераувнутрішнійтазовнішнійполітиці Аршакідів слугувала інструментом інтеграції різнорідних етносів та племен у державі, посилення впливу та легітимності династії на міжнародній арені. Слабкість центральної влади унеможливлювала вироблення єдиних стандартів у духовно- конфесійній сфері, сприяючи фрагментації гуманітарного простору. Вкрай болісним був відхід від елліністичних традицій віротерпимості та повернення до автохтонних іранських міфологічно-сакральних традицій. Це було особливо помітно у елліністичних полісах Межиріччя. Список рекомендованої літератури 1. Бадер А. Н. Проблема возникновения и политического устройства Парфянского царства в современной историографии / А. Н. Бадер // ВДИ. — 1989. — № 1. — С. 216-231. 2. Бадер А. Н. Титулатура парфянских царей как источник по истории культуры / А. Н. Бадер // Древний и средневековый Восток. — Ч.1 [Отв. ред. Д. Д. Васильев, С. В. Волков, А. И. Наймарк]. — М., 1988. — С. 121—129. 3. Гаибов В. А. Образ царя в искусстве Маргианы парфянского времени / В. А. Гаибов // Труды ІІ (XVIII) Всероссийского археологического сьезда в Суздале [Отв. ред. А. П. Деревянко, А. Н. Макаров]. — М., 2008. - Т.ІІ. - С. 118-121. 4. Дивбойз Н. К. Политическая история Парфии / Н. К. Дивбойз [Пер. с англ., науч. ред. и библиограф. прилож. 5. Кошеленко Г. А. Новые поступлення в нумизматическую коллекцию Государственного Исторического Музея (парфянские монеты) / Г. А. Кошеленко, В. А. Гаибов // ВДИ. - 2010. - №1. - С. 190-194. 6. Луконин В. Г. Искусство Древнего Ирана / В. Г. Луконин. - М.: Искусство, 1977. - 232 с. 7. Массон В. М. Культурогенез Древней Центральной Азии / В. М. Массон. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ; Изд-во СПбГУ, 2006. - 384 с. 8. Фрай Р. Наследие Ирана [Пер. с англ. В. А. Лифшица и Е. В. Зеймаля; под ред. и с предисл. М. А. Дандамаева] / Р Фрай. - [2 изд., испр. и доп.]. - М.: Восточная литература, 2002. - 463 с. Питання для самоконтролю 1. Назвіть символ царської влади у Парфянській державі. 2. Визначте характерні риси релігійної структури Парфянської держави. 3. Назвіть правлячу династію Парфянської держави. Теми рефератів 1. Еллінізація релігійно-культової сфери Парфянської держави. 2. Особливості доелліністичних вірувань Середньої Азії. Теми контрольних (курсових) робіт 1. Релігійні інститути Парфянської держави. 2. Релігійні уявлення у системі ідеологічних доктрин Аршакідів.