Тема 18. Боспорська держава
Уже в УІ—У ст. у Боспорському царстві існували різноманітні культи, зокрема землеробські, Афродіти, Артеміди (Радниці, Агротери, Ефесії). Про поширення останньої іпостасі Артеміди говорять присвячувальні граффіті у Борисфені та Керкінітіді1.
Обожнення правителів у Боспорському царстві спостерігається на початку елліністичної доби. Так, як бог, пошановувався Перісад І (347—309 рр. до н. е.)[431] [432]. Його ім’я можливо іраномовного походження і означає „той, що забезпечує добробут”, або „переможний”[433]. На монетах, які належать до проведення монетної реформи, боспорський цар Савромат ІІ прославляється в образі Геракла, який уражає влучним пострілом одного зі стімфалійських птахів. На монетах Мітрідата ІІІ лук у гориті займає місце серед атрибутів Геракла та Евмолпа, міфічних предків царського роду[434]. Серед монет Пантікапея періоду ранніх Спартокідів (близько 379—275 років до н. е.) особливе місце посідає зображення голови Сатира, з бородою чи без. Така позиція пояснюється особливим місцем у ранньобоспорській історії Сатира І, за якого Боспорська держава територіально значно розширилася[435]. На зовнішньому боці тетрадрахм за правління Спартока ІІІ викарбувано голову Аполлона, тоді як голову бородатого Сатира зображено на аверсі меншого номіналу. В іншій серії монет зображення голови Аполлона поступається місцем зображенню голови Сатира. Остання збереглася лише на найдрібнішому номіналі срібла — діоболі1. На реверсі боспорських золотих статерів карбували і сонце з півмісяцем, династичні знаки понтійських царів, які вели свій рід від Ахеменідів[436] [437]. За Спартокідів боспорські правителі називали себе архонтами щодо міст, що входили до складу держави, та царями окремих підвладних племен, що засвідчує існування міцної полісної традиції у системі державного управління Боспорського царства. У римську добу ця подвійність зникає, даючи підстави стверджувати про зміцнення саме монархічної складової державності[438].Під впливом розширення зв’язків із державою Птолемеїв єгипетські боги увійшли до числа державних культів. Про ці процеси свідчать знахідки елліністичних графіті в Херсонесі та мармурова плита середини ІІІ ст. до н. е. з присвятою Сарапісу, Ісіді, Анубісу. Це ж підтверджують і знахідки у Тірі та Ольвії[439].
Напис на честь Аспурга (І ст. н. е.) відображає розміри Боспорської держави. Під владою царя знаходилися Боспор, Феодосія, синди, меоти, тарпіти, преси, танаїти, скіфи і таври. Тривалий час залежним був і Херсонес, доки не отримав повної автономії за Антоніна Пія. Про подальше зміцнення інституту царської влади в країні у І—ІІІ ст. говорять епітети, які вживалися стосовно боспорських правителів: „Великий цар” „Великий цар царів усього Боспору”, „Той, що походить від предків-царів”, „благочестивий”, „благодійник Вітчизни”. Окремі написи згадують божественних предків царів: „нащадок Посейдона і Геракла”, „Той, що походить від Геркала і сина Посейдона Евмолпа”.
Боспорські царі надавали храмам земельні ділянки з прикріпленими до них пелатами, виступали гарантом непорушності таких надань з боку інших боспорських землевласників. Зі зростанням економічної могутності боспорських храмів зростає і роль жрецтва в управлінні державою. Нерідко жерці не лише очолювали Синод, а й управляли царським двором1. Жрець навіть обіймав посаду намісника у державі, будучи главою фіасу навклерів у Горгіпії[440] [441]. Цариця Камасарія разом зі своїм чоловіком Перісадом пошановувала Аполлона не тільки як верховного бога боспорського пантеону, а й принесла йому золотий дарунок у знамените святилище Бранхіди поблизу Мілету і поклонялася Аполлону в Дельфах. Разом з Перісадом цариця виявляла гостинність і підтримку дельфійцям на Боспорі, за що вони подарували царській парі проксенію. У себе на батьківщині Камасарія, як було заведено в середовищі жінок царського роду, особливо пошановувала Афродіту Апатуру. Феокріт, глава фіасу, який відправляв культ Афродіти в Пантікапеї, разом з іншими членами фіасу присвятив богині пам’ятник з її зображенням і написом „за архонта і царя Перісада, сина царя Перісада, Матерелюбного, і за царицю Камасарію, дочку Спартока, Чадолюбну, і за Аргота, сина Ісанфа, чоловіка цариці Камасарії”[442]. У відправі культу обожнюваних боспорських правителів брали участь як жерці, так і жриці. Судячи з напису ІІІ ст. до н. е., жерці могли належати до правлячої династії Спартокідів. Самі боспорські царі могли виконувати функції жерців Деметри і Кори в таїнствах за зразком Елевсинських. Уже за римської доби починає організаційно регламентуватися порядок проведення жертвопринесень. Донині дійшов напис цієї доби з Фанагорії, який містить частину статуту щодо порядку жертвопринесень на одному з місцевих свят, зокрема розписано дії жерця[443]. Серед розкопок ІІІ ст. знайдено присвячувальний напис царя Фарнака Артеміді співвівтарній[444]. З проникненням у боспорське суспільство християнства починає формуватися і система взаємовідносин християнської церкви з державними інституціями країни. Процес християнізації цієї країни та ставлення держави до церкви ілюструє один із написів: „За Тиберія Юлія Дуптуна, царя благочестивого, друга кесарів і друга римлян, постала башта ця, і за епарха Ісгудії, і за коміта Спадини, завідувача пінакидою, і за головуючого... та, сина Савага, і за епімелета будівлі..., місяця Горпіея, року... 9”. Це єдиний напис з ім’ям боспорського царя післягунської доби. У ній використано стару боспорську формулу. Однак, поряд з цим, є зображення хреста; епітет „благочестивий” стоїть перед текстом, що вказує на християнську традицію, а титули епарх і коміт часто зустрічаються у християнському Константинополі[445]. Висновки. Релігійна сфера Боспорського царства відігравала важливу роль у публічному житті країни. Якщо спочатку вона виступала інструментом легітимації та сакралізації існуючої влади, зокрема через обожнення правителів, то пізніше починає перетворюватися і в чинник соціокультурної інтеграції, що особливо помітно з посиленням християнізації регіону. Рекомендована література 1. Блаватский В. Д. Античная археология и история / В. Д. Блаватский. — М.: Наука, 1985. — 280 с. 2. Блаватский В. Д. Об именах Спартокидов / В. Д. Блаватский // Художественная культура и археология античного мира: Сб. памяти Б. Ф. Фармаковского [Ред. кол.: Н. И. Сокольский и др.] - М.: Наука, 1976. - С. 56-58. 3. Болгов Н. Между империей и варварами: финал античности на Боспоре Киммерийском / Н. Болгов // УЦСЄ. - 2004. - Вип. 4. - С. 39-76. Питання для самоконтролю 1. Визначте особливості релігійної політики Спартокідів. 2. Назвіть джерела, які засвідчують релігійні процеси на Боспорі. Теми рефератів 1. Релігійна політика Спартокідів. 2. Християнізація Боспорської держави.