Тема 30 Корея
У перші століття н. е. на Корейському півострові існувала низка політичних об’єднань, які виникли на племінній основі. На півночі існувало Пуйо, на півдні — Когурьо, уздовж узбережжя Японського моря — Східне Окчо та Східне Є.
На південь від р. Ханган існувало ще три племінних об’єднання, які займали іншу частину Корейського півострова: Махан, Чінхан, Пьонхан (Пьонджин). Державна організація у них знаходилася на стадії становлення. Ці об’єднання очолювалися ванами, які раніше були військовими вождями. Ван часто виконував і функції верховного жерця1. Давній релігійний пласт був тісним переплетінням тотемізму, анімізму, фетишизму, шаманізму, демонізму, культів природи та предків. Велике значення мав культ Неба, поклоніння зорям та Місяцю, духам гір та печер. Культ предків — засновників держави мав офіційний характер та державне значення. У перші століття нашої ери в Корею разом з письмом проникає конфуціанство. У 372 р. в Когурьо засновують державну школу Тхехак, де вивчалися конфуціанські твори. Даосизм проник на півострів порівняно пізно і на початку VII ст. кількість його прихильників була незначною. Буддизм з’явився у Кореї у другій половині IV ст. У 372 р. він проник у Когурьо, 384 р. Пекче, на початку V ст. — у Сілла [712] [713].На початку Х ст. територія Корейського півострова перетворилася на театр активних військових дій між тими володарями, які набули незалежності від Сілла. Наймогутнішими з них були Кьонхвон, який у 892 р. заснував державу Хубекче, і Куньє, який у 901 р. проголосив створення власної держави (в 904 р. воно отримало назву Маджін, а в 911 р. — Тхебон). Серед соратників Куньє поступово виділився Ван Гон, виходець з впливової родини, який володів землями в районі Сонака. Успішні походи забезпечили йому популярність у Тхебоні і в 918 р. він скинув Куньє і проголосив створення держави Корьо.
Реальним суперником Корьо залишилося Хубекче, оскільки ослабла Сілла сама шукала дружби з Ван Гоном (у 920 р. вони уклали союз, а в 931 р. Ван Гон особисто наніс візит у Сілла, а згодом надіслав посла з подарунками). У 935 р. останній сілласький ван добровільно підкорився Ван Гону, який наступного року завоював і Хубекче. Це завершило об’єднання країни, столицею якої став Сонак, перейменований у Кегьон (сучасний Кесон).На 80-ті роки Х ст. було покінчено із сепаратистськими виступами окремих феодалів і у всій країні ввели єдину адміністративну систему. Центральний апарат складався з установ різних видів: вищих урядових установ, галузевих міністерств, основних науково-навчальних установ, управлінь (сі), канцелярій (со), складів (чхан, ко), палацових установ (тогам). Найістотніші зміни відбулися за вана Мунджона (1047—1082 рр.), який завершив формування адміністративної системи. Дорадчим органом при вані став Тобьонмаса, посади в якому займали за сумісництвом найвищі сановники держави. У центральному апараті діяло 150—170 установ, відомо понад 500 різних посад. Адміністративно-територіальними одиницями були провінції — то.
В ідеологічній сфері Корьо домінували конфуціанство та буддизм. Уся система освіти та підготовки кадрів чиновників знаходилася повністю під впливом буддизму. Окрім вищої конфуціанської академії існували казенні та приватні школи, створені конфуціанцями за власною ініціативою.
Буддизм у період Корьо досягнув найвищого піднесення. Буддистські храми отримували земельні надання на тих самих засадах, що й державні установи, а вищі члени сангхи прирівнювалися до чиновників. Буддистська церква мала досить міцні соціально-економічні позиції унаслідокдарування ванами та приватними особами. На відміну від доби Сілла в Корьо монахи брали активну участь у політичному житті, а їхні збройні формування — в боротьбі за владу. Буддистська церква зазнавала критики з боку конфуціанців, які вимагали обмежити повноваження храмів, позбавити сангху матеріальної бази та навіть заборонити буддистське вчення[714].
Висновки. Загалом розвиток державної організації на Корейському півострові у добу середньовіччя був нерозривно пов’язаний з формуванням системи духовно-релігійних уявлень населення цього регіону. Інституювання релігії та створення сангхи вимагало від органів державної влади створення спеціальних органів та нормативно-правового забезпечення, яке б регламентувало роль та повноваження буддистської адміністрації. Відповідно відбувається процес зростання органів державної влади та сангхи, що сприяло внутрішньополітичній стабілізації, що мало особливо помітне значення в умовах посилення як зовнішньої загрози з боку Китаю та Японії, так і внутрішніх сепаратистських виступів знаті.
Список рекомендованої літератури
1. Волков С. В. Ранняя история буддизма в Корее (сангха и государство) / С. В. Волков. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1985. — 152 с.
2. Рабовладельческое и феодальное право стран Азии и Африки: Учеб. пособие [Под общ. ред. А. И. Рогожина, Н. Н. Страхова]. — Х.: Изд-во при ХГУ Изд. обьед. „Вища школа”, 1981. — 216 с.
3. Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу: Курс лекцій: навч. посібник / В. А. Рубель — К.: Либідь, 1997. _ 464 с.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть основні чинники розвитку релігійної сфери Кореї.
2. Визначте особливості взаємодії релігійних та державних інститутів у середньовічних корейських державах.
Теми рефератів
1. Роль релігії у становленні корейської державності.
2. Взаємини держави і церкви у Кореї.