«Свята подвійність»
Архаїчні образи божественних Матері і Дочки є певною «святою подвійністю», а їх культ має всі відмінні риси матріархального устрою, де чоловік виступає необхідним, але не головним фактором.
Учасники Елевсинських містерій виходили з Афін 19 числа місяця боедроміона (за нашим календарем 27 або 28 вересня), прямуючи до Елевсина, щоб відсвяткувати священну ніч. Вони славили Діву і Матір-ца- рицю, а на землі священнодіяння очолював юний бог з факелом в руці, статую якого процесія несла з Афін і до якого були звернені крики «Іакх, Іакх». Отже, в цьому священнодіянні беруть участь небо, земля і підземний світ. Це були далеко не звичайні свята, вони святкувались по всьому давньому світу і до них ставилися як до «об’єднуючих всю людську расу» [98, 15-38].У гомерівському гімні Деметрі, поемі архаїчного періоду, що датується VIII ст. до н. е., стверджується, що Елевсинські містерії були запроваджені самою богинею Деметрою разом з іншим її даром — хлібними злаками. При цьому вважалося, що залучення до Елевсинських містерій дає надію на вічне життя після смерті. Елевсинські містерії проіснували в Греції близько двох тисячоліть — приблизно з 1580-1500 рр. до н. е. до 396 р. н. е., коли Греція була захоплена Аларіхом, королем вестготів. У середині II тис. до н. е. — в період зародження містерій — жителями Елевсина були фракійці, які, подібно до сучасних албанців, жили поряд з греками і були вороже до них налаштовані. Елевсин спочатку мав назву Сесарія (Сесарою звали елевсинську богиню, що означає «та, яка сміється» — один з аспектів богині підземного світу). Назва Елевсин також відтворює підземний світ у сприятливому світлі і може бути перекладена як «місце щасливого пришестя». Організаторами Елевсинських містерій були троє жерців, які вели свій родовід від предків, імена яких були пов’язані зі священними постами. Перший жрець належав до родини Евмолпідів, засновником якого був фракієць Евмолп, який вважався сином бога моря Посейдона і снігової діви Хіони.
Другу родову лінію жерців становили Керики, які вели свій початок від Керика — «вісника», сина Гер- меса — вісника богів. З цього роду призначався дадух — другий жрець містерій, відомий як факелоносець — «вісник церемоній». Третій жрець здійснював богослужіння у вівтаря Елевсинського святилища [98, 38-47].Згідно зі священною історією Елевсина першою прибула сюди Деметра (гомерівський гімн оповідає, що вона прибула з острова Крит, а Діодор Сіцилійський розповідає нам, що критяни пред’являли свої права на Елевсинські, Орфіч- ні й Самофракійські містерії). Богиня Деметра визнавалася першою посвяченою, а також засновницею містерій; її посвяченням стало відшукування власної дочки (сталося це, проте, не на Криті). Вважається також, що Елевсинські містерії спочатку були пов’язані з морськими богинями, які відкрили присвятні таїнства «благосвященному Вакху і Ферсефонії пречистій». Таким чином підкреслювалося, що найважливіші містерії греків прийшли з моря (у Елевсинській затоці вони були відкриті фракійським жерцям, які й поширили їх у Греції). Елевсинським містеріям передував тривалий піст і вживання фармакологічного напою (kykeon), а участь в містеріях заборонялася всім варварам (тобто негрекам) і вбивцям [98, 48-49].
Фактична таємниця Елевсинських містерій, за К. Кереньї, пов’язана з богинею Персефоною — «священною дівою» (єдина з усіх богинь давньої традиції, удостоєна такого епітета). В Елевсині містеріальна божественність була відома людям як «два божества» у подвійній формі, що означає або «двох богів», або «двох богинь». Насправді кожен знав, що два божества — це дві богині: «Мати» і «Кора» («Кора» означає «діва, дочка»). Теоретично не виключено, що під час містерій Дві ставали Однією. Вперше слово «Персефона», ім’я дочки Кори, включив у свою поему Гомер. Очевидно, з давніх-давен ім’я богині-дочки було суворо табуйовано. Ім’я Деметри визначає її як Матір (відповідає, можливо, імені критської богині Ма) і як «Де» (у давнішій формі — «Да») — жіноче божество, до якого звертались по сприяння і поміч в архаїчних формулах за допомогою цього складу. У мікенському манускрипті цей самий склад зі словом «meter» («вимірювати») означав, імовірно, одиницю вимірювання полів, засіяних зерновими. Саме в цьому, стверджує К. Кереньї, відрізняється Деметра від Геї або Ге (Землі): «вона була і Землею, проте не як загальна мати, а як мати зерна; не як мати всіх живих істот, людей і богів, а як мати зерна і таємничої дочки, ім’я якої не можна було вільно називати у присутності необізнаних» [98, 50-53].