Дослідженню давньогрецького Елевсина й Елевсинських містерій присвячена глибока праця угорського вченого Карла Кереньї [98], в якій він зробив спробу реконструкції легендарних містерій, засновану на аналізі археологічних знахідок, античної міфології (зокрема, міфу про Деметру і Персефону), творів мистецтва й історії релігії.
Найбільш ранньою із зображень Персефони, що збереглися, є чаша середньомінойського періоду (близько 2000 р. до н. е.), на якій зображена богиня-змія в оточенні двох танцюючих жінок.
Богиня-змія вказує на зв’язок із підземним світом (Персефона є його господинею), а супутницями Персефони в грецькій міфології найчастіше згадуються Артеміда й Афіна. Дивовижним на перший погляд є збіг багатьох деталей міфологічного і ритуального матеріалу Елевсинських містерій не тільки з критською міфологією, а й з міфологією народу вемале, який мешкає на заході індонезійського острова Серам. Ці міфи пов’язані насамперед з рослинною їжею людини, що дало змогу ученим-міфологам реконструювати світогляд ранньої культури, що мала в своїй основі саме рослинне харчування. При цьому в архаїчних народів існують міфи і обряди, засновані на віруванні, що їжа і відтворення — які вважалися тісно пов’язаними — вперше з’явилися в результаті насильницької смерті божественної істоти. К. Кереньї робить висновок, що «зважаючи на численні приклади з багатьох, надто віддалених один від одного районів, можна цілком виправдано припустити: першопричиною елевсинських і серамських міфів і обрядів служить історична або, швидше, доісторична концепція такого роду» [98, 3-15].