Свевське королівство.
Свеви проникли в Іспанію у 409 р., а в 411 р. отримали разом з вандалами-асдінгами від римської влади Галісію[888]. На чолі свевів стояв король, а область їхнього панування ще за часів правління Рехілли (438—448 рр.) стали позначати як regnum.
Центральним опорним пунктом свевів вважалася Брага, де знаходився palatium (королівський двір). До важливих центрів належали Вілла де Кастело і Порто. Королівська влада була спадковою, хоча, ймовірно, вимагала схвалення зборами свевів. Принцип обрання королів не зникнув повністю, і продовжував відігравати свою роль у критичні моменти (зокрема після поразки, завданої Теодоріхом ІІ у 456 р.).За часів правління короля Реккіарія (448—456 рр.) свеви прийняли християнство у католицькій формі. За короля Ремісмунда (близько 465 р.) вони стали аріанами, найімовірніше під впливом вестготів. Незадовго до завоювання Свевського королівства вестготами (585 р.) свеви повернулися до католицької віри. Тривалий час свеви та іспано-романці становили окремі групи населення. Галісійці зберігали попередню соціальну організацію та систему управління. Католицькі єпископи тут, як і в Галлії, зберегли важливу роль у системі державного управління, вели перемовини з імперською владою, намагаючись отримати допомогу проти свевів. Продовжувалася боротьба з єретиками, маніхеї виганялися з міст, придушувалися присцилліани. В аріанський період свевської історії католицька церква не могла збирати своїх соборів, але продовжувала боротися за вплив на все населення країни. Свевські королі вступали у контакт із вищим католицьким духовенством. На угоду зі свевами йшли і представники світської міської адміністрації (зокрема, в Лісабоні у 469 р.).
За короля Теодоміра (560—570 рр.) Свевське королівство охоплювало територію Галісії та Північну Лузитанію. У 572 р. свеви здійснили походи на південь, зруйнувавши Коїмбру, вступили до Кантабрії, але були витіснені вестготами. У 70-х рр. VI ст., під час усобиць у Толедському королівстві свевський король Мір підтримав виступ Герменгільда проти Леовігільда. Зазнавши поразки, свеви змушені були визнати залежність від вестготів. Пізніше, обравши своїм королем Авдеку (583— 585 рр.), вони відновили боротьбу за незалежність. Леовігільд
завдав їм у 585 р. остаточної поразки, перетворивши територію свевів у вестготську провінцію1.
Рис.63. Королівство вестготів