Стан розроблення державно-релігійних взаємин Середньовічного Сходу.
Проблеми взаємин середньовічної держави і церкви привертали увагу низки дослідників. Так, особливостей впливу релігії на формування арабської державності, зокрема в доісламський період, торкався Г.
Е. фон Грюнебаум. На його думку, саме іслам перетворив арабів у Staatsnation1. Як слушно зауважив І. Фільштінський, іслам не визнавав відокремлення релігії від політики, а мусульманська держава була теократичною. Існування згуртованої мусульманської громади історик пов’язував з легітимацією уособленої халіфом державної влади2. П. Грязневич вказує на зв’язок процесу формування уявлення про халіфа, як носія верховного суверенітету та зміцнення його морально-правового статусу, функцій і прерогатив в ідеологічно-релігійній сфері молодої ісламської держави3. А. Дж. Тойнбі відзначив повільне навернення до нової віри підданих молодої ісламської держави4.Чимало хронікальної інформації про ранні ісламські держави дає А. Алі-заде5. На думку низки дагестанських вчених (Р. Магомедова, В. Мінорського, А. Шихсаїдова, а пізніше Б. Алієва та А. Муртазаєва), араби під час завоювання Північного Кавказу у VIII ст., призначали правителями не арабів, а представників місцевого населення, які переходили до ісламу6. Є. Зеленін, характеризуючи управлінські практики Дис.... канд. ист. наук. — 07.00.03: Всеобщая история. — М., 2003. — 288 с.
1 Грюнебаум фон, Г. Э. Основные черты арабо-мусульманской культуры: Ст. разных лет [сост. Д. В. Фролов, отв. ред.: А. Б. Куделин, М. Б. Пиотровский] / Г. Э. фон Грюнебаум. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1981. — С. 20 — 24.
2 Фильштинский И. М. История арабов и халифата (750 — 1517 гг.) / И. М. Фильштинский. — [3 изд., испр. и доп.]. — М.: АСТ, Восток-Запад, 2006. - С. 22.
3Грязневич П. А. Ислам и государство (к истории государственнополитической идеологии раннего ислама) / П.
А. Грязневич // Ислам: Религия, общество, государство: Сб. ст. [Отв. ред.: П. А. Грязневич, С. М. Прозоров]. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1984. — С. 189 — 190.4Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории: Сб. [Пер. с англ.; под ред. В. И. Уколова и Д. Э. Харитонова] / А. Дж. Тойнби. — М.: Айрис-пресс, 2003. — С. 133.
5 Али Заде А. Хроники мусульманских государств I — VII веков хиджры / А. А. Али Заде [Текст]. — [2 изд., испр. и доп.]. — М.: УММА, 2004. — 445 с., ил.
6 Алиев Б. Г. Кайтаг: происхождение названия и титула его правителей / Б. Г. Алиев, А. О. Муртазаев // Известия Дагестан. гос. пед. ун-та. — Серия: мусульманського Єгипту, відзначає виняткові успіхи в ісламізації суспільства з боку ізмаїлітської держави Фатимідів1. М. Дьяков, досліджуючи середньовічну ісламську державність Маґрибу, підкреслює різноманітність її форм і поступальний характер її еволюції. Слушними є відзначення різної питомої ваги релігійного чинника на різних етапах історичного розвитку регіону. Створення ісламської держави у Далекому Маґрибі він уважає історичною заслугою шерифів — Ідрисидів[41] [42] [43].
Відомий дослідник В. Массон детально розглядає релігійну політику державних утворень Стародавнього часу та раннього Середньовіччя на території Центральної Азії. Він наголошує на необхідніші релігійно-ідеологічного обґрунтування влади правителями династії Сасанідів, володарями ранньосередньовічної Середньої Азії, ілюструючи ці приклади іконографічними сюжетами[44]. З іншого боку, дослідники відзначали і часто деструктивну роль релігії у процесі розбудови державного управління. Так, С. Плетнева пише про невдалі для державності наслідки прийняття юдаїзму правлячою верхівкою каганату[45]. Аналізуючи ідеологічно-релігійну сферу в контексті управлінської моделі, передусім організації верховної влади, Тюркського каганату С. Васютін відзначає, що у державах, утворених номадами у ході завоювання осілого населення, правитель синтезував у собі риси кочового лідера та царя землеробів, формувався поліетнічний державний аппарат з відносно чітким поділом функцій і розгалуженою ієрархією.
У новостворених державах кочівники користувалися автономією і щодо них застосовували спеціальні механізми управління. Кланово-племінна влада опиралася на виконання своїм вождем як суто сакральних, так і військових обрядів та ритуалів. Поступове ускладнення функцій вождя супроводжувалося і структуризацією системи релігійно-ідеологічних уявлень, які відігравали важливу роль у якісних соціальних змінах у номадичних суспільствах1.У низці праць радянських вчених підкреслювалося, що вже послідовники даосизму хотіли перетворити його на державну релігію2. Японські науковці, характеризуючи посилення та сакралізацію ролі імператора в Японії у Х — ХІ ст., називають тогочасну державу отьо кокка — „імператорська держава”, на відміну від попередньої „правової держави” VIII — ІХ ст. (ріцурьо кокка)3. На думку Х. Нагата вже у добу Нара (710—794 рр., столиця перебувала у місті Нара) величезні буддистські монастирі виступали символами центральної влади4. Спеціальне дослідження взаєминам сангхи і ранньосередньовічної Корейської держави присвятив С. Волков5. Дослідження політиці держави щодо релігії у ранньосередньовічній Японії присвячено Д. Суровнем6.
На думку українського історика В. Рубеля, принципи етнокультурної синкретизації та віротерпимості, притаманні стародавнім імперіям, поступово заступили етнорелігійні чвари, що стало першою ознакою фазового переходу від давнини до середньовіччя7. Науковець наводить численні приклади, що ілюструють релігійний чинник у виробленні державної політики Середньовічного Сходу. Він уважає, що саме конфесійна сфера визначила цивілізаційні зміни у
1 Васютин С. А. Внешнеполитические стратегии и организация верховной власти во II Тюркском каганате / С. А. Васютин // Известия Урал. ун-та. — Серия: Гуманит. науки. — 2010. — № 3(79). — С. 50.
2 История стран Азии и Африки в Средние века: Учебник [Ф. М. Ацамба, З. Г. Лапина, М. С. Мейер]. - Ч. 1. - М.: Изд-во МГУ, 1987.
- С. 35.3 История Востока. — В 6 т. — TII: Восток в средние века [Отв. ред.: Л. Б. Аблаев, К. З. Ашрафян]. — М.: Восточная литература, 1995. — С. 335 — 336.
4 Нагата Х. История философской мысли Японии [Пер. с яп.; общ. ред. и вступ. ст. Ю. Б. Козловского] / Х. Нагата. — М.: Прогресс, 1991. — С. 37.
5 Волков С. В. Ранняя история буддизма в Корее (сангха и государство) / С. В. Волков. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1985. — 152 с.
6Суровень Д. А. К вопросу о сущности варварского общества и государства на примере древней Японии (конец III — V век) / Д. А. Суровень // Исседон. — 2002. — Т. 1. — Екатеринбург: Изд-во Гуманит. ун-та. — С. 104 — 132; Суровень Д. А. Проблемы царствования в Ямато правителя Икумэ (Суйнина) / Д. А. Суровень // АДСВ. — Екатеринбург: Урал. гос. ун-т, 1998. — Вып. 29. — С. 193 — 217.
7 Рубель В. А. Iсторія Середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник / В. А. Рубель. — К.: Либідь, 1997. — С. 375. етнічній історії Ірану доби Середньовіччя, яку він ділить на дві основні частини: сасанідську, доісламську, що ґрунтувалася на зороастрійському корінні, та ісламську1.