Спогади про легендарний материк Гіперборею (букв. «за північним вітром — бореем») збереглися у працях різних часів.
Наприклад, римський вчений Пліній Старший (24-79 рр.) писав у своїй «Природній історії» про гіпербореїв як про давній народ, що жив біля Полярного кола і був пов’язаний з еллінами через солярний культ Аполлона Гіперборейського [IV, 26].
Деякі сучасні дослідники вважають, що ще в ХХХ-ХУ тис. до н. е. клімат Арктики був подеколи досить м’яким і придатним для життя, а Північний Льодовитий океан — теплим. Біля Полярного кола виявлені мегалітичні споруди у формі кам’яних лабіринтів, що пов’язані, зазвичай, з солярним культом і мають чисельні паралелі в інших регіонах нашої планети [59, 9-10].Донині збереглася дивовижна мапа Герарда Меркатора, на якій Гіперборея зображена у формі величезного арктичного материка з високою горою посередині. Ця карта Меркатора датується 1569 р. (рис. 5). Гіперборея на ній відтворена досить детально у формі чотирьох великих островів, розділених між собою чотирма річками. На іншій мапі Меркатора, що датується 1595 р., окрім Гіпербореї, детально зображені північні узбережжя Євразії та Америки. Сучасні дослідники вважають, що згадані мапи були складені на основі невідомих нам стародавніх джерел [59, 10-12].
Рис. 5. Гіперборея на мапі Герарда Меркатора (1569 р.) [59, 11]
У давньогрецькій міфології гіпербореями називали народ, який жив на Дале- -кій Півночі («за Бореєм») і був особливо любий Аполлону. Він коли-не-коли вирушав у Гіперборею на колісниці, запряженій лебедями, щоб у визначений час літньої спеки повернутися у грецькі Дельфи, де містився його храм і приміщення для прорікань. Гіпербореї були близькі богам, і боги їх любили. Їхнє життя супроводжувалось піснями, танцями, музикою та бенкетами: вічне святкування і благоговійні молитви є характерною особливістю цього легендарного народу — жерців і слуг Аполлона, який являється до них кожні 19 років (тобто один раз в циклі «сарос»). Існує думка, що греків релігії Аполлона навчили вихідці з Гіпербореї — Аба- рис і Аристей, яких вважали іпостасями Аполлона, з одного боку, і його мудрецями і служителями — з другого. Деякі легенди ґрунтувалися на приношеннях гіпербореями Аполлону першого врожаю. Основними фетишами Аполлона є стріла, ворон і лавр. Визнається, що його служителі навчили людей новим культурним цінностям — філософії, музиці, мистецтву створення поем і гімнів, будівництву храмів тощо [139, 1, 304].