Сома - бог Місяця і божественного напою
Сома (давньоінд. «вичавлювати») — божественний напій у давньоіндійській релігії, а також божество цього напою, а пізніше — божество Місяця. За кількістю згадок у Ріґведі Сома стоїть на третьому місці (після Індри і Агні).
Образ соми, як культ рослини і напою, ще індоарійського походження. У давньоіндійській релігійній практиці приготування соку соми було особливим ритуалом. Стебла соми (саму рослину ідентифікувати досі не вдається) вимочували у воді, вичавлювали за допомогою давильних каменів, проціджували через сито з овечої шерсті, розбавляли водою, змішували з молоком або ячменем і розливали у дерев’яні посудини. Пиття соми (мабуть, галюциногенного напою), на відміну від сури (хмільного трунку), викликало екстатичний стан. Сому жертвували богам, особливо Індрі, вважаючи, що вона дає безсмертя та силу для подвигів. У Ріґведі повідомляється, що сома походить з неба, але росте на землі, у горах. Стебло соми соковите, наповнене молоком, називається ванаспаті («хазяїн лісу»), а матір’ю визнають Сіндху [139, II, 462].Небесне божество Сома (персоніфікований образ напою) не завжди чітко відрізняється від соми-напою. Сома як бог наділяється сотнями епітетів («все- збуджуючий», «всезнаючий», «небесний», «коханий»), йдеться про його силу, славу, мудрість, зброю. Сома — володар світу, цар світу, господар над всіма богами, пан неба і перший творець. Він носить небо і батько неба (водночас він — дитя неба). Небо і Земля несуть Сому, і він же — носій Землі, повелитель вод і народжений як Сонце. Перебуваючи над всіма світами, Сома споглядає за творіннями богів і людей, примушує сяяти Сонце, входить як друг в океан, змагається з Сонцем. Сома пов’язаний із законом (він — володар закону), приносить багатство, щастя, життєву силу, їжу, знаходить шлях, приводить воду, примножує блага, приходить на допомогу, нагороджує співаків, наділяючи їх майстерністю. Сома знищує хвороби, перемагає ворога, вбиває чудовиська та вражає лихослівних [139, II, 462].
Зв’язок Соми з Місяцем виявляється вже у ведійський період, а в Брахманах і пізніше цей зв’язок стає особливо очевидним і Сома перетворюється на бога Місяця і покровителя рослин. В епосі Сома стає хранителем (локапалою) Північного Сходу. Сюжети, пов’язані із Сомою, такі: Сома-рослина принесений орлом для Ману або соколом з найвищого неба, зі скелі, де він був схований; його відкривають як виплеканого Парджаньєю бика, якого приводить дочка Сур’ї або Гандхарви;
Сома знаходить на небі напій богів, скарби Пані, викрадених у богів корів; він убиває Врітру (Сома — «вбивця Врітри»), в битві з яким він бере участь на боці Індри, вигодованого сомою (всі сюжети з Ріґведи). У весільному гімні Ріґведи Сома — наречений Сурії, дочки Савітара. Примітно, на думку В. Топорова, що Сома — дитина Парджаньї, бога, пов’язаного з грозою. Дружина ж Парджаньї і, отже, мати Соми — Земля. Цією архаїчною генеалогією можна пояснити посередницьку (між землею і небом) функцію Соми. В епосі батьком Соми вважається Атрі, другий син Брахми, а матір’ю — Анасуя (іноді батьком Соми називають Дхарму, персоніфікацію морального закону). Брахма віддає у владу Сомі планети, зірки, рослини, жертвопринесення та жерців. Сома першим здійснює обряд посвячення на царство (раджасуя), але, знехтувавши благі обітниці, Сома викрадає у свого двоюрідного брата Бріхаспаті його дружину Тару, в якої незабаром народжується син Будха. Відомий сюжет і про 27 дружин Соми, дочок Дакши. У деяких текстах Сома ототожнюється з Ямою. А в епосі розповідається про ворожнечу Соми з демоном Раху, що намагається проковтнути Місяць [139, II, 462-463].