Солярний бог Мітра

Мітра (або Міфра, букв. «договір», «згода») — давньоіранський бог, пов’язаний з ідеєю договору, а також виступаючий як бог Сонця. Мітра належить за своїм похо­дженням до індоіранського пантеону, і його культ одержав надзвичайне поширен­ня.

Саме поняття «мир», «громада» пов’язане з ім’ям Мітри, як і індоіранське божество Бхага, тобто Бог. При цьому Мітра — улаштовувач не тільки соціального, а й природного Космосу. Він пов’язаний з водами, з Апам Напатом (іноді навіть виступає в іпостасі Анам Напата), із Сонцем. Він хазяїн широких пасовищ і напов­нювач вод, завдяки йому йдуть дощі і виростають рослини. Він «даруючий життя» і «даруючий синів», виконавець благання і прохання, дарувальник багатства, щас­тя, здоров’я. Мітра пов’язаний з богинею води і родючості Ардвісурою Анахітою, а разом з Рашну і Сраошею виступає суддею над душами померлих. У його оточенні також бог вітру Ваю і бог війни Веретрагна. Епітетами Мітри є «сповнений влас­ного світла», «сяючий», «блискучий», завжди жвавий, що вказують на його соляр­ний зміст. Атрибути Мітри — коні й колісниця. Примітно, що в парфянських і согдійських маніхейських текстах так званий Третій Посланник пов’язаний з ім’ям Мітри (Третій Посланник, як сонячне божество, повинен завершити звільнення по­лоненого світла) [74, II, 156].

Іпостась Мітри як бога Сонця найвираженіша у східноіранській традиції, що сприяло появі численних синкретичних образів Мітри-Геліоса (іноді Мітра через мотив вогню ототожнювався і з Гефестом). На думку В. Топорова, у парі Мітра-Аху- рамазда (як і у ведійській Мітра і Варуна), що пов’язується з магічно-юридичною функцією і поклонінням «старим богам», Ахурамазда (й відповідно Варуна) моде­лював, очевидно, в індоіранський період космологічні (переважно хаотичні) еле­менти Всесвіту, а Мітра, мабуть, відав космічною і соціальною організацією людей. У ході подальшої еволюції Мітра міг іноді набувати деяких рис, спочатку власти­вих його сусідові по божественній парі: очевидно, цим пояснюється причетність авестійського Мітри до війни, до руйнівних, недружніх дій, навіть до вбивства (такий, наприклад, мотив убивства Мітрою бика, що став свого роду символом мітраїзму на захід від Ірану); зв’язок з водами, з нічним небом, із глибиною й таєм­ницею (що спочатку було характерне для другого члена сакральної пари — Вару- ни) [74, II, 157].

У результаті реформи Заратуштри Ахурамазда набув статус єдиного головно­го бога, а Мітра втратив своє місце поруч з ним і був виключений навіть з кола його найближчих помічників Амеша Спента, перемістившись до класу божеств нижчого рангу — язатів. Не виключено, що наміри Заратуштри стосовно Мітри могли бути ще радикальнішими. В епоху зороастризму з’являється образ «потроє­ного» Мітри (тобто великого Мітри з двома малими Мітрами й зі світильниками — уособленнями вранішньої і вечірньої зорі — Кауто і Каутопат). Мітра (можливо, як Сонце, омите космічними водами) ототожнюється з орфічним первородним божеством Фанесом, породженим з яйця, кинутого у води. Багато зображень Міт­ри містять також деталі, що поєднують Мітру і Фанеса з богом часу Зерваном [74, ІІ, 157].

За межами Ірану культ Мітри одержав найбільше поширення, особливо в Римській імперії, де йому були присвячені мітраїчні містерії й ритуальні споруди (мітрейони). Не закінчилася еволюція образа Мітри після реформи Заратуштри й у самому Ірані: його шанували Ахеменіди, він згадується разом з Ахурамаздою й Ардвісурою Анахітою у написах Артаксеркса II і ІІІ, Мітрі поклонявся й Кир Молодший, а також Дарій III. Зберігається культ Мітри і в епоху Сасанідів, що відо­бражено на багатьох кушансько-сасанідських монетах. Іноді Мітра зображується, стоячи на квітці лотоса (тяжіння до буддійських іконографічних прийомів), ви­являється також притягання Мітри і Майтреї як іпостасі Будди. Відомий внесок образу Мітри й у формування деяких аспектів ранньохристиянського вчення [74, II, 157].