Солярні і лунарні міфи. Боги-громовики
У грузинських міфах, як відзначалося, місяць — це чоловік, а сонце — жінка. До того ж вони — то брат і сестра, то чоловік і дружина або син (Сонце) і мати (Місяць) [90, I, 604].
Горці Дагестану наділяли місяць і сонце образами дівчини та юнака, причому в одних міфах вони вважалися братом і сестрою, в інших — закоханими. До абхазького пантеону спочатку належало божество сходу та заходу сонця Хаітп·, пов’язане зі світом живих, зі світом мертвих, з морем. За давніми повір’ями, в морське царство Хайта через величезну діру стікаються з гір усі ріки. Жіночий відповідник Хайта — Кодош, культ якої був поширений в Абхазії й у деяких сусідніх адигських племен (виражався в шануванні присвячених їй гаїв і окремих дерев). Пізніше в абхазький пантеон ввійшли Амра (персоніфікація Сонця) й Амза (персоніфікація Місяця).За міфом про походження фаз місяця, Амра (Сонце) — прекрасна жінка, а Амза — її чоловік. Амзу переслідує його сестра — диявол. Наздогнавши брата, вона починає його їсти, але в цю мить з’являється Амра. Вона тягне Амзу до себе, а його сестра — у свій бік. Суперечку між ними вирішує верховне божество: на 15 днів воно віддає Амзу дияволові, ще на 15 днів — його дружині Амрі.
У міфології інгушів і чеченців персоніфіковане Сонце (або бог Сонця) Гела вранці виходить з моря, а ввечері знову в нього занурюється. Відповідно до одного з міфів Сонце й Місяць — брати (народжені, проте, різними матерями), за якими постійно женеться їхня зла сестра Мож, яка пожерла своїх родичів на небі; коли вона їх наздоганяє, відбувається затемнення [90, I, 604].
Відповідно до міфологічних уявлень рутульців Місяць і Сонце раніше були людьми — братом і сестрою. Брат закохався в сестру, й вона перетворилася на Сонце, а він — на Місяць. У міфології лакців, аварців, лезгинів, даргинців персоніфікацією Сонця є чоловіче божество — Барг, а персоніфікацією Місяця — жіноче божество Барз. Барг (Сонце) виходить з моря і заходить у нього. Його заковтує морське чудовисько Куртма. Рятує і повертає Барга на небо верховний бог Зал [90, I, 162-163].